Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Лубенської міської ради Полтавської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про передачу ділянки із земель комунальної власності у приватну власність громадян, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року,

У серпні 2015 року позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із вказаним позовом та, посилаючись на порушення з боку відповідача - Лубенської міської ради Полтавської області їх права на приватизацію земельної ділянки, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд визнати незаконним і скасувати пункт 26 рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 19 грудня 2014 року та зобов'язати Лубенську міську раду Полтавської області передати із земель комунальної власності Лубенської міської ради у їх приватну спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0726 га за адресою: АДРЕСА_1, визначивши, що до ОСОБА_5 переходить право власності на 44/100 її частин, а до ОСОБА_4 - 56/100 частин вказаної земельної ділянки.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 26 рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 19 грудня 2014 року про відмову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у спільну власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано Лубенську міську раду Полтавської області передати із земель комунальної власності Лубенської міської ради Полтавської області земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0726 га, кадастровий номер НОМЕР_1, у приватну спільну часткову власність громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визначивши, що до ОСОБА_5 переходить право власності на 44/100 частин, а до ОСОБА_4 - 56/100 частин вказаної земельної ділянки.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

При розгляді справи судами встановлено, що позивачі є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1, в якому ОСОБА_5 належить 44/100 часток, а ОСОБА_4 - 56/100 часток житлового будинку з відповідними частками господарських будівель та споруд.

Спірна земельна ділянка несільськогосподарського призначення з цільовим використанням - землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 0,0726 га по АДРЕСА_1, на якій розташоване належне позивачам домоволодіння, належить до земель комунальної власності та перебуває у користуванні позивачів на підставі рішення Лубенської міської ради від 17 лютого 2012 року, договорів оренди землі від 27 квітня 2012 року, які зареєстровано у Відділі Держкомзему у м. Лубни, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 квітня 2012 року, та актів приймання-передачі земельної ділянки в натурі. Право оренди земельної ділянки попередніх землекористувачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на тих самих умовах і в тому ж обсязі перейшло до ОСОБА_4 згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЗК України позивачі мають право на безоплатну приватизацію вказаної земельної ділянки, яка перебуває в їх користуванні.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, приймає рішення щодо приватизації земельних ділянок у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Судовими рішеннями у інших справах, які набрали законної сили, було встановлено, що позивачі є користувачами спірної земельної ділянки та виконали всі вимоги, встановлені ст. 118 ЗК України для приватизації земельної ділянки, а у Лубенської міської ради Полтавської області були відсутні будь-які законні, об'єктивні обставини, які б перешкоджали затвердженню поданої позивачами технічної документації із землеустрою.

Оспорюваним в рамках даного спору пунктом 26 рішення Лубенської міської ради від 19 грудня 2014 року позивачам відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та у передачі у спільну власність вказаної земельної ділянки з мотивів відсутності погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (власниками житлового будинку по АДРЕСА_2 в особі Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради); відсутності копії документу, що посвідчує право на земельну ділянку; невідповідності пояснювальної записки вимогам Інструкції про встановлення меж земельних ділянок в натурі та закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року (z0391-10) ; наявності порушень при проведенні закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі, встановлених вказаною Інструкцією.

Питання щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами та можливого порушення їх права на спірну земельну ділянку було предметом дослідження при розгляді даної справи і суди обґрунтовано дійшли висновку, що позивачі, використовуючи спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1, не порушують прав суміжних землекористувачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (співвласників будинку АДРЕСА_3).

Даючи оцінку законності вказаного рішення органу місцевого самоврядування в частині відмови позивачам у приватизації спірної земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що зазначені у рішенні міської ради підстави не відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

При задоволенні позову суди вірно застосували норми ст. 55 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 116, 118, 120 Земельного Кодексу України, ухвалили у справі судові рішення, що відповідають вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на припущеннях та спростовуються наявними у матеріалах справи документами, встановленими судами у справі обставинами, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.