Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу нікчемним та витребування автомобіля за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 9 вересня 2014 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого банк зобов'язався передати у власність, а відповідачка прийняти у власність і оплатити належний ПАТ "Златобанк" на праві приватної власності автомобіль "Mitsubishi Galant", 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.

Позивач указував про те, що у п. 3 вказаного договору визначено ціну спірного автомобіля у розмірі 60 893 грн 60 коп. та 10 148 грн 93 коп. податок на додану вартість (далі - ПДВ), з яких: 40 316 грн 67 коп. ціна транспортного засобу та 8 063 грн 33 коп. ПДВ; комплект зимової резини вартістю 6 585 грн та 1 317 грн ПДВ; комплект літньої резини вартістю 3 843 грн та 768 грн 60 коп. ПДВ. 25 вересня 2014 року між банком та відповідачем підписано акт приймання-передачі вказаного автомобіля.

Зазначав про те, що згідно з аналітичним висновком щодо вартості колісних транспортних засобів, наданим товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Де візу" (далі - ТОВ "Оціночна фірма "Де візу"), на дату укладення між сторонами вказаного договору купівлі-продажу автомобіля ціна транспортного засобу становила 144 500 грн без ПДВ та 173 400 грн з ПДВ. Коефіцієнт відхилення ціни продажу автомобіля за спірним договором від орієнтовної ринкової вартості на дату укладення договору склав 258,41 %.

Вважав, що зазначений договір купівлі-продажу автомобіля відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним правочином, так як автомобіль відчужений за нижчою ціною від звичайних цін більш ніж на 20 %.

З урахуванням наведеного ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" просило суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля від 9 вересня 2014 року недійсним в силу його нікчемності, витребувати у ОСОБА_3 автомобіль "Mitsubishi Galant", 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на його користь.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року позов ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу № 1 від 9 вересня 2014 року автомобіля Mitsubishi Galant, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, укладений між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3, недійсним у силу його нікчемності. У частині позову про витребування з ОСОБА_3 на користь банку автомобіля Mitsubishi Galant, 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року рішення районного суду у частині визнання недійсним договору купівлі- продажу автомобіля у силу його нікчемності скасовано, у задоволенні позову ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк" у цій частині відмовлено. У решті рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Златобанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з аналітичним висновком щодо вартості колісних транспортних засобів продаж спірного автомобіля вчинено за нижчою ціною від звичайних цін на аналогічні автомобілі на 20 %, унаслідок чого такий правочин є нікчемним у силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому спірний автомобіль відчужено ОСОБА_4, якого позивач не залучив до участі у справі відповідачем, тому відсутні підстави для витребування автомобіля.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що аналітичний висновок щодо вартості колісних транспортних засобів не є звітом про оцінку майна, під час його проведення спірний автомобіль не оглядався, унаслідок чого не враховано технічний стан автомобіля, умови експлуатації, що має визначне значення при оцінці транспортного засобу, отже такий висновок не є належним доказом. Крім того, 17 вересня 2015 року спірний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_4, якого не було залучено до участі у справі в якості відповідача, хоча вирішення даного спору щодо нікчемності договору купівлі-продажу автомобіля впливає на його права та обов'язки.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 9 вересня 2014 року між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого банк зобов'язався передати у власність, а ОСОБА_3 прийняти у власність і оплатити належний ПАТ "Златобанк" на праві приватної власності автомобіль "Mitsubishi Galant", 2009 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.

У п. 3 вказаного договору визначено ціну спірного автомобіля у розмірі 60 893 грн 60 коп. та 10 148 грн 93 коп. ПДВ, з яких: 40 316 грн 67 коп. ціна транспортного засобу та 8 063 грн 33 коп. ПДВ; комплект зимової резини вартістю 6 585 грн та 1 317 грн ПДВ; комплект літньої резини вартістю 3 843 грн та 768 грн 60 коп. ПДВ.

25 вересня 2014 року між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_3 підписано акт приймання-передачі автомобіля до договору купівлі-продажу автомобіля від 9 вересня 2014 року.

Також, судом установлено, що постановою Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

13 лютого 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію.

12 травня 2015 року постановою Правління Національного банку у ПАТ "Златобанк" відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку.

13 травня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на його ліквідацію.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, у тому числі якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі відноситься виявлення правочинів що є нікчемними, а ознакою нікчемності правочину є також те, що банк здійснив відчуження майна за цінами, нижчими від звичайних, якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості майна, відчуженого банком.

Згідно з п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

У ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Отже, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України, не звернув увагу на те, що норми зазначеного вище Закону є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у правовідносинах щодо банків, в яких проходить процедура ліквідації.

Судом установлено, що згідно з аналітичним висновком щодо вартості колісних транспортних засобів, наданим на виконання договору проведення оцінки майна від 12 березня 2015 року, укладеного між ТОВ "Оціночна фірма "Де візу" та ПАТ "Златобанк", на дату укладення між сторонами вказаного договору купівлі-продажу автомобіля ціна транспортного засобу становила 144 500 грн без ПДВ та 173 400 грн з ПДВ. Коефіцієнт відхилення ціни продажу автомобіля за спірним договором від орієнтовної ринкової вартості на дату укладення договору склав 258,41 %.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна майнових прав та професійну оціночну діяльність" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Отже, результат оцінки майна оформлюється як звіт про оцінку майна, тобто це документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Основним підходом до визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу є порівняльний підхід.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України, не звернув увагу на те, що вищевказаним аналітичним висновком щодо вартості колісних транспортних засобів визначено, що ринкова вартість спірного автомобіля на дату укладення договору становила 173 400 грн, для визначення якої використано порівняльний підхід.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону належним чином не дослідив, чи відповідає спірний договір купівлі-продажу автомобіля критерію нікчемності передбаченому п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банком відчужено вказаний транспортний засіб за ціною нижчою від звичайних цін на таке майно.

Разом з тим, відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, визначених ч. 3 ст. 335 ЦПК України, не може залишатись у силі і рішення районного суду.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦК України, якщо спір не врегульовано до судового розгляду, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Зазначена норма процесуального права є обов'язком суду, а не його правом.

Судом установлено, що 17 вересня 2015 року, до ухвалення рішення судом першої інстанції, спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані положення процесуального права та не залучив до участі у справі у передбаченому ЦПК України (1618-15) порядку як співвідповідача - ОСОБА_4, зважаючи на те, що судове рішення впливає на його права та обов'язки.

При новому вирішенні спору суду також слід звернути увагу на роз'яснення, надані судам у пп. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.