Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2015 року,

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 27 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № К087-08/Ф, за яким останній отримав кредит у сумі 50 000 дол. США у вигляді поновлювальної кредитної лінії зі сплатою 16 % річних на суму залишку заборгованості, строком до 27 серпня 2011 року, а 30 січня 2009 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № К086-08/НКЛ, згідно з яким ОСОБА_7 виступила поручителем виконання зобов'язань ОСОБА_6 та несе солідарну відповідальність з боржником.

Однак, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_6 належним чином не виконав і станом на 08 вересня 2014 року його заборгованість перед банком становить 304 142,33 доларів США, а саме: 50 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 80 512,07 доларів США - заборгованість за відсотками, 5 640,79 доларів США - заборгованість за комісією за користування кредитом, 167 989,47 доларів США - пеня.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 304 142,33 доларів США, що за курсом 12,82 відповідно до службового розпорядження НБУ від 08 вересня 2014 року складає 3 899 104,67 грн та судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2008 року № К087-08/Ф у розмірі 136 152, 86 доларів США, що в еквіваленті становить 1 745 479 грн 67 коп., а саме: 641 000 грн - заборгованість за кредитом; 1 032 164 грн 74 коп. - заборгованість з процентів за користування кредитом; 72 314 грн 93 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині задоволених позовних вимог та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 та стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги частково та відмовляючи у застосуванні строків позовної давності щодо повернення суми кредиту, відсотків за його користування та комісії, суд першої інстанції виходив з того, що строки не спливли, оскільки останній платіж відповідачем був зроблений 30 березня 2012 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості, апеляційний суд виходив з того, що строк дії кредитного договору від 27 серпня 2008 року визначено п. 7.1 договору - до 27 серпня 2011 року, а отже, трирічний строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу сплив 27 серпня 2014 року. Позовна заява надійшла на адресу суду 12 грудня 2014 року, а тому, є правові підстави для застосування позовної давності, про яку заявлено відповідачем.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 27 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № К087-08/Ф, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 50 000 доларів США у вигляді поновлювальної кредитної лінії зі сплатою 16 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з строком до 27 серпня 2011 року.

30 січня 2009 року між банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 27 серпня 2008 року № К087-08/Ф, згідно з якою сторони договору обумовили, що кредит надано під 19,46 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту становить 0,17 % річних від встановленого ліміту щомісяця в період сплати, винагорода за управління фінансовим інструментом становить 2 % від суми ліміту кредитної лінії, установленого договором, а при порушенні позичальником зобов'язань з погашення кредиту позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 43,0 % річних, розрахованих на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

27 серпня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № К086-08/НКЛ, згідно з яким ОСОБА_7 виступила поручителем виконання зобов'язань ОСОБА_6 та несе солідарну відповідальність з боржником.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 27 серпня 2008 року № К087-08/Ф станом на 08 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_6 перед банком становить 304 142,33 доларів США, а саме: 50 000 доларів США - заборгованість за кредитом, 80 512,07 доларів США - заборгованість за відсотками, 5 640,79 доларів США - заборгованість за комісією за користування кредитом, 167 989,47 доларів США - пеня.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.