Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 4 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року,

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 7 жовтня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі -ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 162 грн зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач зобов'язалась погашати щомісячно заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки, комісії та інші передбачені умовами договору витрати. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "Розстрочка" складає між нею і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Судовим наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2009 року з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 414 грн 23 грн.

Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань зі сплати кредитних коштів та нарахованих відсотків, тому ПАТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з ОСОБА_3 (за виключенням сплачених 5 414 грн 23 коп.) 26 869 грн 62 коп. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 4 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог та не виконано вимог чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 7 жовтня 2006 року укладено кредитний договір, за умовами якого боржник отримала кредит у розмірі 2 162 грн зі сплатою 12 % річних строком на 10 місяців.

Наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2009 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто кредитну заборгованість за кредитним договором від 7 жовтня 2006 року у розмірі 5 414 грн 232 коп.

З листа відділу освіти Лозівської міської ради Харківської області від 5 вересня 2014 року № 01-17/1939 убачається, що із заробітної плати відповідача ОСОБА_3 на користь банку утримано та перераховано заборгованість у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення.

Суди дійшли висновку про те, що у матеріалах справи відсутні відомості про період, за який судовим наказом стягнуто кредитну заборгованість з відповідача, наданий банком розрахунок заборгованості станом на 17 листопада 2014 року не містить надходжень грошових коштів за судовим наказом та будь-яких розрахунків за період з 9 червня 2008 року по 23 травня 2014 року, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно із нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, доданого до позовної заяви, станом на 17 листопада 2014 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість за кредитом на суму 19 486 грн 41 коп.

Таким чином, вимагати від ПАТ КБ "ПриватБанк" іншого розрахунку є порушенням ст. ст. 10, 11 ЦПК України, ч. 4 ст. 129 Конституції України, оскільки якщо суд не погоджується з наданим розрахунком кредитної заборгованості, то повинен дати йому належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України), а не відмовляти в задоволенні позовних вимог у разі ненадання банком іншого розрахунку.

Проте суди у порушення норм ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, не встановили дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, не дослідили розрахунок заборгованості за кредитним договором та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 4 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.