Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача та повернення банківського вкладу, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом, у якому просила стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" суму внеску (депозиту) у розмірі 10 тис. доларів США та нараховані відсотки на суму депозиту у розмірі 80,68 доларів США, всього 10 080,68 доларів США.

Посилалась на те, що 06 грудня 2013 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим шляхом акцептування пропозиції за допомогою Приват24 був укладений договір "Вклад "Депозит плюс строковий", відповідно до якого банк прийняв від неї грошові кошти у розмірі 10 тис. доларів США на особовий рахунок НОМЕР_1 на строк 366 днів - до 07 грудня 2014 року включно зіставкою 11,00 % річних.

Після закінчення дії договору вона звернулась до банку із вимогою про повернення суми вкладу готівкою та нарахованих на нього процентів. Проте на теперішній час грошові кошти у розмірі 271 183 грн 22 коп., із яких: 270 тис. грн - сума вкладу, 2 178 грн 36 коп. - сума нарахованих відсотків, їй не повернуті.

Посилаючись на зазначені обставини, просила позов задовольнити.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 суму депозиту у розмірі 10 тис. доларів США, нараховані за договором відсотки у розмірі 80,68 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом установлено, що 06 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим шляхом акцептування пропозиції за допомогою Приват24 був укладений договір "Вклад "Депозит плюс строковий", відповідно до якого позивачка передала банку у платне строкове користування кошти у розмірі 10 тис. доларів США під 11,00 % річних на строк 366 днів - до 07 грудня 2014 року включно.

Після закінчення дії договору ОСОБА_3 подала вимогу відповідачу про бажання отримати суму вкладу готівкою та нараховані проценти. На теперішній час грошові кошти не повернуті.

Згідно із довідкою сектора адресно-довідкової роботи УМВС України в Запорізькій області позивачка з 2008 року зареєстрована АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не звільняється від виконання зобов'язання через неможливість такого виконання його філією, наявність факту укладення між сторонами депозитних договорів, відкриття рахунків та надходження грошових коштів від позивача відповідачем не спростовано.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, залишив його без змін і зазначив, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та вимогам ст. 10 ЦПК України про змагальність сторін і ст. 60 ЦПК України про обов'язки доказування і подання доказів.

Проте з висновком апеляційного суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

У ч. 1 ст. 1068 ЦК України зазначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до положень пп. 1.8, 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) , банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис.

Пункт 7.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах передбачає, що на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховуються, зокрема, готівкова валюта, внесена/ переказана власником рахунку або його довіреною особою.

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 року за № 790/19528 (z0790-11) , банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно зі ст. ст. 1058, 1059 ЦК України та положеннями Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; факт видачі вкладнику лише ощадної книжки не є підтвердженням укладення договору банківського вкладу та внесення вкладником грошової суми.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно із ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Закриття рахунку здійснюється відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

У день закриття поточного рахунку банк зобов'язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 зазначала, що договір депозитного вкладу вона уклала, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, і він оформлювався підрозділом філії ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Сімферополі.

Проте копія договору (а. с. 134) свідчить про його укладення у м. Керчі. Відбиток печатки філії на копії неможливо прочитати.

ОСОБА_3 на обґрунтування своїх вимог не було надано суду оригіналу договору та будь-якого іншого документа у розумінні положень вищевказаних норм законодавства, що підтверджувало б внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на його рахунок.

Суд, вирішуючи спір, послався на надані позивачкою квитанції про внесення коштів від 06 та 09 грудня 2013 року, хоча в копії договору від 06 грудня 2013 року зазначена загальна сума внесених коштів, а згідно з копіями, наданими позивачкою, кошти внесені двома сумами, в різні дні, у тому числі і після укладення депозитного договору.

Вказані копії квитанцій взагалі не містять ні відбитку печатки, ні підпису працівника банку.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати подання оригіналу (ч. 2 ст. 64 ЦПК України).

Оригінали письмових доказів, як зазначено у ст. 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

З матеріалів справи, зокрема журналу судового засідання, вбачається, що суд оглянув договір (а. с. 161), проте не зазначив, що це оригінал і не посвідчив його копію.

На порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України суд не вказав, які норми права передбачають вирішення та задоволення позовних вимог про правовідносини з банківського вкладу на підставі ніким не завіреної та не підписаної, без реквізитів ПАТ КБ "ПриватБанк", печатки банку, даних щодо внесення коштів, копії квитанції.

Разом із тим, оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ "ПриватБанк", то згідно із чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ "ПриватБанк" як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами.

Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.