Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 2 травня 2014 року вона з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклала договір про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 у простій письмовій формі. Сума угоди склала 18 000 доларів США. Відповідачі відмовились посвідчити договір нотаріально, посилаючись на те, що здійснять ці дії лише після сплати позивачем усіх коштів. На виконання договору протягом 2013-2014 років ОСОБА_3 передала відповідачам

9 000 доларів США, решту 9 000 доларів США зобов'язалась віддати протягом 3 років рівними частинами, а саме по 3 000 доларів США щорічно. У зв'язку з підвищенням курсу долара США до національної валюти, ОСОБА_3 не має можливості розрахуватися за даним договором на вищевказаних умовах, тому просила застосувати до нього наслідки недійсного правочину.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 30 липня 2015 року позов задоволено частково.

Застосовано наслідки нікчемного правочину до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 82 162,74 грн та 821,52 грн судового збору. У частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 відмовлено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом збільшення стягнутої з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми з 82 162,74 грн до 197 574,39 грн та судовий збір з 821,52 грн до 1 894,55 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення апеляційного суду, а саме солідарно стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь 197 574,39 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд, посилаючись на положення ч. 1 ст. 553 ЦК України зазначав, що ОСОБА_3 розплачувалася з відповідачем ОСОБА_4 доларами США, про що свідчить спірний договір, а інших доказів на спростування цих обставин не надавалось, тому поверненню підлягають грошові кошти в гривнях, у розмірі еквівалентному 9 000 доларів США.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Апеляційний суд установив, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу Ѕ частини житлового будинку від 23 листопада 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить Ѕ частина (кожній по ј частині) житлового будинку з надвірними спорудами, що становить квартиру АДРЕСА_1

2 травня 2014 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у простій письмовій формі договір купівлі будинку по АДРЕСА_1, за умовами якого продавець надає покупцеві будинок у розстрочку з обумовленими датами виплати та встановленою ціною; вартість будинку визначена у 18 000 доларів США, покупець зобов'язується виплачувати суми у визначені строки.

Погодили наступний графік і суми погашення: 1 травня 2015року

3 000 доларів США + 6% ( 540 доларів США); 1 травня 2016 року -

3 000 доларів США + 6% ( 360 доларів США); 1 травня 2017 року -

3 000 доларів США + 6% (180 доларів США).

На момент укладання договору, 1 травня 2013 року, покупець

ОСОБА_3 сплатила 6 000 доларів США, 2 травня 2014 року -

3 000 доларів США. На залишок суми в 9 000 доларів США продавець встановлює ставку 6% річних, яка буде нараховуватися на остаточну суму боргу щорічно. Погашення щорічних платежів відбувається тільки у доларах США.

З урахуванням установлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції стягуючи сплачені позивачем кошти в розмірі, еквівалентному 9 000 доларів США, лише з відповідача ОСОБА_4 вважав установленим, що при укладенні договору відповідач ОСОБА_5 присутньою не була, правочину не підписувала та ніяких грошових коштів від позивача ОСОБА_3 не отримувала.

Таким чином, установивши, що попередній договір було укладено між ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4, ОСОБА_7 із іншої сторони, а застосовуючи наслідки не укладення договору лише до відповідача ОСОБА_6, апеляційний суд прийшов до суперечливих висновків.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначала, що ОСОБА_5 знала про укладення договору, її сестра ОСОБА_4 діяла за її згоди, що вони разом з ОСОБА_4 встановлювали суму договору, домовлялись про розподіл коштів між собою та черговість отримання цих коштів. Будь яких заперечень чи дій які б вказували на відсутність волевиявлення щодо укладення спірного договору, ОСОБА_5 не вчиняла.

Ураховуючи наведені доводи, ОСОБА_3 просила рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь грошові кошти, розмір яких еквівалентний 9 000 доларів США.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою про апеляційне провадження.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції передбачений ст. 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються мотиви, з яких апеляційний суд виходив при ухваленні рішення та відхиленні доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суть апеляційного провадження полягає в новому розгляді й вирішенні справи, а в судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, інакше буде мати місце порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів, що наявні у справі.

Разом із тим, на порушення зазначених положень апеляційний суд не перевірив наведені доводи апеляційної скарги, при цьому зазначив, що рішення оскаржено лише в частині обґрунтованості суми стягнутих грошових коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу квартири, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядав, що свідчить про невірне викладення меж апеляційної скарги

Викладене свідчить, що при вирішенні спору апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставин справи, не дано юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого апеляційним судом рішення з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.