Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ФаловськоїІ.М., Висоцької В.С., УмновоїО.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійними змін умов до кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язаний надати позичальнику кредит у розмірі 35 000 доларів США. Надання коштів повинно здійснюватися окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо за якими не буде перевищувати 35 000 доларів США. Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу оформляється у вигляді строкових договорів при кожній видачі частини кредиту. За умовами п. 4.1 договору за користування кредитними коштами позичальник сплачує відсотки у розмірі 15 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та позивачами укладено договір іпотеки, за умовами якого позивачі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. На виконання даного кредитного договору між ОСОБА_4 та банком було укладено чотири договори про видачу траншу, а саме: 01 жовтня 2007 року на суму 10 000 доларів США; 19 жовтня 2007 року на суму 5 000 доларів США; 17 червня 2008 року на суму 15 000 доларів США; 14 серпня 2008 року на суму 8 500 доларів США.

Загальна сума грошових коштів, яка була видана траншами складає 38 500 доларів США, що на 3 500 доларів США більше ніж передбачено кредитним договором.

Однак за умовами п. 2.4.3 кредитного договору, одночасно діючих може бути не більше, ніж два договори на видачу траншу. Оскільки договори про видачу третього та четвертого траншів від 17 червня 2008 року та від 14 серпня 2008 року було укладено без дотримання норм законодавства та в порушення умов кредитного договору від 28 вересня 2007 року в той час, коли діяли два попередні договори про видачу траншів від 01 жовтня 2007 року та 17 жовтня 2007 року, то є правові підстави для визнання таких правочинів недійсними.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили визнати недійсними договори про видачу третього та четвертого траншів від 17 червня 2008 року та від 14 серпня 2008 року, укладених між банком та ОСОБА_4 на виконання кредитного договору від 28 вересня 2007 року; визнати недійсними зміни умов до кредитного договору, зокрема збільшення відсоткової ставки до 18 % річних, збільшення строку повернення кредитних коштів, зміни умов оформлення кредитного договору, відкриття позичкового рахунку шляхом встановлення плати в розмірі 2,8 %, 0,8 % та 2 %, збільшення відсоткової ставки у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів до 40 %, збільшення розміру пені; зобов'язати банк провести розрахунок повернення позичальником платежів на умовах кредитного договору, укладеного 28 вересня 2007 року; зарахувати кошти, внесені позичальником, в тому числі і внески на відкриття позичкового рахунку в рахунок погашення кредиту відповідно до нового графіка.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 28 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язаний надати позичальнику кредит у розмірі 35 000 доларів США. Надання коштів повинно здійснюватися окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо за якими не буде перевищувати 35 000 доларів США. За користування кредитними коштами позичальник сплачує відсотки в розмірі 15 % річних. Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному Траншу оформляється "Договорами про видачу траншів", які є невід'ємною частиною даної угоди, і оформляються відповідно до п. 1.1. договору у вигляді строкових договорів при кожній видачі частини кредиту. Позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду, у встановлений даною угодою і договорами про видачу траншів термін, в повному обсязі. Пунктом 2.3.1. кредитного договору передбачено, що банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за згодою позичальника.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за умовами якого позивачі передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не є сторонами кредитного договору та договорів про видачу траншів.

На виконання даного кредитного договору між ОСОБА_4 та банком було укладено чотири договори про видачу траншу: 01 жовтня 2007 року на суму 10 000 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 15 % річних, згідно графіку погашення кредиту та відсотків, погашення платежів повинно здійснюватися починаючи з 25 жовтня 2007 року і останній платіж повинен бути здійснений 27 вересня 2010 року; 19 жовтня 2007 року на суму 5 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних, згідно графіку погашення кредиту та відсотків, погашення платежів повинно здійснюватися, починаючи з 20 листопада 2007 року і останній платіж повинен бути здійснений 16 жовтня 2009 року; 17 червня 2008 року на суму 15 000 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 18 % річних, згідно графіку погашення кредиту та відсотків, погашення платежів повинно здійснюватися, починаючи з 10 липня 2008 року і останній платіж повинен бути здійснений 16 червня 2011 року - цей транш виданий на підставі письмової заяви про видачу кредиту у вигляді третього траншу в сумі 15 000 доларів США на строк 36 місяців зі сплатою 18 % річних, поданої позичальником ОСОБА_4 02 червня 2008 року до банку; 14 серпня 2008 року на суму 8 500 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 18 % річних, згідно графіку погашення кредиту та відсотків, погашення платежів повинно здійснюватися, починаючи з 15 вересня 2008 року і останній платіж повинен бути здійснений 12 серпня 2011 року - цей транш виданий на підставі письмової заяви про видачу кредиту у вигляді третього траншу в сумі 8 500 доларів США на строк 36 місяців, поданої позичальником ОСОБА_4 04 серпня 2008 року до банку.

Справжність свого підпису на зазначених документах позивачем ОСОБА_4 не оспорюється. Позичальник також не заперечує, що умови договору банком виконано і грошові кошти він отримав в повному обсязі.

Пунктом 4.7. договорів про видачу траншів встановлено, що у решті умов не зазначених в самих договорах про видачу траншів, сторони керуються умовами, передбаченими в кредитному договорі від 28 вересня 2007 року, тому безпідставними є посилання позичальника на розбіжності у кредитному договорі та договорах траншу.

Відповідно до п. 4.5. кредитного договору від 28 вересня 2007 року, позичальник сплачує винагороду за відкриття позичкового рахунку по кожному договору про видачу траншу. У підписаних сторонами договорах про видачу траншу передбачена винагорода за відкриття позичкового рахунку у розмірі зазначеному у договорах про видачу траншу (1 транш - 2,8 %, 2 транш - 0,8%, 3 транш - 2 %, 4 транш - 2 %).

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору від 28 вересня 2007 року, при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2., 2.3.1., 2.3.2., 2.4.1., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. даної угоди, пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договорів про видачу траншів, а також графіком погашення термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 2.3.9. даної угоди, пунктами 1.3., 2.2.3. договорів про видачу траншів, а також графіком погашення, винагороди, передбаченої пунктами 4.6., 4.7. даної угоди, а також п. 4.5. договорів про видачу траншів, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,044 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Розділом 2.4. кредитного договору від 28 вересня 2007 року встановлені права позичальника, зокрема, згідно з п. 2.4.3. позичальник має право звертатись у банк до дати, зазначеної в п. 1.3. даної угоди, для отримання чергового траншу в рамках даної угоди при наявності невикористаного залишку загального ліміту кредитної лінії, встановленого п. 1.2. даної угоди, в тому числі після повного або часткового погашення кредиту, при цьому одночасно діючих може бути не більше, ніж два договори про видачу траншу, дана умова кредитного договору носить добровільний характер і визначає право позичальника для звернення до банку для отримання чергового траншу і не є умовою обов'язку для сторін.

За змістом статей 626- 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, відповідно до норм статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов вірного висновку, що при видачі третього та четвертого траншів збільшення відсоткової ставки з 15 % річних до 18 % річних та інші зміни умов видачі траншів здійснено банком не в односторонньому порядку, а за домовленістю з позичальником, про що свідчить його підпис на договорах про видачу траншів від 17 червня 2008 року та від 14 серпня 2008 року та графіках погашення кредиту та відсотків до цих договорів. Виходячи із засад свободи договору, письмового погодження позичальника з усіма умовами договору зміна умов договору проведена за згодою сторін, а тому передбачені законом підстави для визнання таких змін та договорів про видачу третього та четвертого траншу недійсними в межах заявлених позовних вимог відсутні.

Встановлено, що апеляційний суд, всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково, а тому обґрунтовано скасував рішення місцевого суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.