Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

ФаловськоїІ.М., Колодійчука В.М., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального закладу освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний ресурсно-методичний центр колекційної роботи та інклюзивного навчання" Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, Дніпропетровська обласна рада, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою комунального закладу освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний ресурсно-методичний центр колекційної роботи та інклюзивного навчання" Дніпропетровської обласної ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року,

У січні 2015 року комунальний заклад освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний ресурсно-методичний центр колекційної роботи та інклюзивного навчання" Дніпропетровської обласної ради звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на його балансі в оперативному управлінні є об'єкт, розташований по АДРЕСА_1, який складається із житлового будинку, загальною площею 72,6 кв. м, та прибудов і ганку. У 1964 році між Дніпропетровською школою-інтернатом, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено договір про надання площі для проживання. Посилаючись на те, що відповідачі понад шість місяців, з 2003 року, не проживають у спірному житловому приміщенні без поважних причин, вибули на постійне проживання у квартиру АДРЕСА_2, позивач просив усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняти їх з реєстраційного обліку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі комунальний заклад освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний ресурсно-методичний центр колекційної роботи та інклюзивного навчання" Дніпропетровської обласної ради, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням нормпроцесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що у 1964 році між Дніпропетровською школою-інтернатом, правонаступником якого є комунальний заклад освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний ресурсно-методичний центр колекційної роботи та інклюзивного навчання" Дніпропетровської обласної ради, та ОСОБА_4, ОСОБА_7 був укладений договір, відповідно до умов якого останні набули право користування площею 23,65 кв. м під житло, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно домової книги щодо реєстрації осіб у житловому будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

З листопада 2012 року до спірного будинку не здійснювалось постачання електроенергії у зв'язку із пошкодженням кабельної лінії, а з грудня 2012 року відповідачі виїхали з цього будинку.

Поновлення електропостачання до будинку не здійснювалось, що визнано сторонами.

Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За змістом ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлений строк. В разі їх поважності (перебування у відрядження, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України (5464-10) ").

Частиною 3 ст. 71 ЖК УРСР визначено випадки в яких зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців жиле приміщення, проте такий перелік не є вичерпним, оскільки частиною 6 вказаної статті передбачено, що можуть бути встановлені й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Судами також встановлено, що відповідачі були змушені виїхати із спірного приміщення, оскільки до будинку не здійснюється енергопостачання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено факту непроживання відповідачів у спірному житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу комунального закладу освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний ресурсно-методичний центр колекційної роботи та інклюзивного навчання" Дніпропетровської обласної ради відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.