Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Гончара В.П., Остапчука Д.О.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційними скаргами Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 20 серпня 2015 року та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 20 серпня 2015 року,

Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що працюючи міським головою м. Черкаси відповідач на протязі 2008 - 2011 років безпідставно звільнив ряд працівників, які в подальшому поновленні в судовому порядку на своїх посадах та на їх користь стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу, виплатою якої міському бюджету та територіальній громаді завдано матеріальної шкоди в загальному розмірі 672 084 грн 40 коп.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 20 серпня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Черкаської міської ради 17 465 грн 17 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі Черкаська міська рада просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

ОСОБА_4 у поданій касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального і процесуального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП Українипри покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (ч. 8 ст. 134 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно зі ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій, та їх заступниками за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Частинами 3, 4 ст. 233 КЗпП України встановлено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази в справі, й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з наявності правових підстав для часткового задоволення позову й стягнення на користь позивача 17 465 грн 17 коп. безспірне списання яких було проведено 24 квітня 2013 року, тобто в межах визначеного ст. 233 КЗпП України строку, всі інші стягнення коштів у рахунок виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу незаконно звільненим працівникам були здійсненні в 2010 - 2011 роках, а саме поза межами річного строку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційних скарг Черкаської міської ради та ОСОБА_4 на увагу не заслуговують та вказаних висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Касаційна скарга Черкаської міської ради в частині оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 липня 2015 року розгляду не підлягає, оскільки вказане рішення скасовано за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Черкаської міської ради та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 20 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.