Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., ЗакропивногоО.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану його представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року,

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 12 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 153 тис. доларів США на строк до 12 травня 2018 року зі сплатою 13,50 % річних. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 12 травня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки, згідно з яким нежиле приміщення, що складається з підвалу, загальною площею 62 кв м та знаходиться у будинку АДРЕСА_1, яке придбане відповідачем за кредитні кошти та належить йому на підставі договору купівлі-продажу, передано банку в іпотеку.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, унаслідок чого станом на 16 квітня 2015 року за вищевказаним кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 277 348 доларів 05 центів США (що еквівалентно 6 041 479 грн 97 коп.), з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 148 697 доларів 72 центи США, що еквівалентно 3 239 086 грн 45 коп.; сума заборгованості за відсотками у розмірі 128 650 доларів 33 центи США, що еквівалентно 2 802 393 грн 52 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Укрсоцбанк"просило суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 12 травня 2008 року у розмірі 6 041 479 грн 97 коп., звернути стягнення на нежиле приміщення, що складається з підвалу, загальною площею 62 кв м та знаходиться у будудинку АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 12 травня 2008 року, яка нарахована за період з 1 травня 2012 року станом на 16 квітня 2015 року, у розмірі 2 447 624 грн 24 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 73 023 доларів 61 цент США, що за курсом Національного банку України на 16 квітня 2015 року становить суму у розмірі 1 590 675 грн 27 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 39 340 доларів 22 центи США, що за курсом Національного банку України на 16 квітня 2015 року становить суму у розмірі 856 948 грн 97 коп. Звернуто стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення, що складається з підвалу, загальною площею 62 кв м та знаходитьсяу буд. АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ "Укрсоцбанк"від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину та з можливістю здійснення ПАТ "Укрсоцбанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу іпотеки, ціну продажу встановлено у розмірі 1 911 386 грн, але не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк"відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 38 Закону України "Про іпотеку", норми ЦК України (435-15) про позовну давність, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4, позичальник і іпотекодавець, порушив умови кредитного договору, допустив заборгованість, яка визначена в межах трирічного строку позовної давності з часу здійснення ним останнього платежу, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13 та від 19 березня 2014 року № 6-20цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

При зверненні стягнення на предмет іпотеки апеляційний суд визначив загальний розмір заборгованості та всі його складові, а також зазначив, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником- ОСОБА_5,відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.