Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., ШтеликС.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання грошових коштів боргом подружжя та стягнення суми за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 8 грудня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з жовтня 1982 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 Вказувала про те, що за час шлюбу вони придбали нерухоме майно та рухоме майно, яке вважала спільною сумісною власністю подружжя, що складається з будівлі зерноскладу літ. Г загальною площею 418,2 кв м та будівлі критого тік-складу літ. А, мостіння загальною площею 1986 кв м по АДРЕСА_1.

Зазначала про те, що всього придбано майна на загальну суму 806 400 грн, у якому її частка має становити Ѕ частину, тобто 403 200 грн.

Рішенням суду від 26 червня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила виділити їй у власність Ѕ частину будівлі зерноскладу літ. Г загальною площею 418,2 кв м, будівлі критого тік-складу літ. А, мостіння загальною площею 1986 кв м по АДРЕСА_1.

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що відповідно до рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2015 року, зміненого рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 червня 2015 року, що набрало законної сили, у частині стягнення боргу та стягнуто з ОСОБА_5 на його користь борг у розмірі 1 066 740 грн. Вказував про те, що на підставі вищевказаного судового рішення відкрито виконавче провадження та накладено арешт на спірне майно. ОСОБА_5 зазначене рішення не виконував та мав намір зняти арешт з Ѕ частини спірного майна шляхом визнання права власності на Ѕ його частину за своєю дружиною без визнання за нею частини боргу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив визнати борг, що стягнутий рішенням суду з ОСОБА_7 спільним боргом подружжя та стягнути з ОСОБА_4 50 % боргу у розмірі 533 тис. грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 грудня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину будівлі - зерносклад літ. Г загальною площею 418,2 кв м вартістю 124 800 грн, що становить 209,1 кв м вартістю 62 400 грн за адресою АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину будівлі - критий тік-склад літ. А, мостіння загальною площею 1986 кв м, що становить 993 кв м вартістю 681 600 грн за адресою АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що судовим рішенням, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 борг у розмірі 1 066 740 грн. Таким чином, вказаним рішенням, що набрало законної сили, єдиним боржником визнано ОСОБА_5, а стягнення з ОСОБА_4 на його користь частини боргу буде збільшенням стягнутої суми боргу, що чинним законодавством не передбачено, а також зміною у невстановленому законом порядку, судового рішення, що набрало законної сили, яким визначені правовідносини між ОСОБА_6 і ОСОБА_5

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Проте, суди дійшли до вірного висновку про те, що дана норма закону не містить заборони на поділ майна подружжя.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 8 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.