Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа - Управління майном комунальної власності виконавчого комітету Полтавської міської ради, про набуття права власності на частину будинку за набувальною давністю, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом до територіальної громади в особі Полтавської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності в порядку набувальної давності на 1/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4 та на 1/8 частини цього житлового будинку, що належала ОСОБА_5 В обґрунтування позову зазначала, що брати ОСОБА_5 померли в 2000 році, спадкоємців за законом не мають та заповітів не склали. Позивач є власником ј частини житлового будинку, інша Ѕ частина цього будинку належить ОСОБА_6 Вказуючи на те, що більше десяти років відкрито та безперервно користується частиною житлового будинку, що належала ОСОБА_5, та те, що зазначене майно перебуває у незадовільному стані, потребує капітального ремонту, ніхто на це майно прав не заявляв, просила позов задовольнити.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що спірний будинок на праві спільної часткової власності належить: 1/4 частина - позивачу, 1/2 частина - ОСОБА_6, 1/8 частина - ОСОБА_4 та 1/8 частина - ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру щодо померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутня інформація про відкриття спадкових справ.

Згідно із ч. 1 ст. 555 ЦК Української РСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1 ст. 344 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, слід враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, зокрема, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вірно виходив із того, що позивач не довела суду добросовісність заволодіння нею спірним майном, що є однією із умов для задоволення позову з підстав, передбачених ст. 344 ЦК України, оскільки їй було відомо, що володіє чужим майном.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.