6-1932ск16 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 06.04.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Олевського районного нотаріального округу Житомирської області - Романчук АндрійМиколайович, про припинення договору іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 06 березня 2007 року між його сином ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики на суму 10 000 доларів США. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором в цей же день укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. 29 серпня 2014 року він повідомив відповідача про смерть сина та просив надати письмову інформацію щодо суми заборгованості за договором позики, проте, відповідь не отримав.

Вважав, що дія договору іпотеки припинена у зв'язку зі смертю позичальника та відсутністю спадкоємців, оскільки він не прийняв спадщину після смерті сина, а відтак до нього не можуть бути заявлені вимоги в порядку ст. 1281 ЦК України.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_3 просив суд визнати припиненим іпотечний договір від 06 березня 2007 року, укладений між ним та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1; виключити з Державного реєстру іпотек відомості про реєстрацію договору іпотеки за реєстраційним № 606 від 06 березня 2007 року; виключити з Державного реєстру заборон на відчуження майна квартиру АДРЕСА_1.

У січні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_3, в якому просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за ним права власності на вказане житло.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 березня 2007 року він надав ОСОБА_6 у позику 10 000 доларів США, на підтвердження чого укладено письмовий договір позики. У забезпечення виконання зобов'язання за цим договором в цей же день був укладений договір іпотеки вищевказаної квартири між ним та батьком позичальника - ОСОБА_3, який є власником житла.

Зазаначав, що оскільки у договорі позики не визначено строк його виконання, 19 серпня 2013 року він підготував вимогу на ім'я боржника про повернення коштів у строк до 25 вересня 2013 року, проте кошти повернуті не були. Наприкінці червня 2014 року ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим він змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2015 року зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано припиненим зобов'язання за договором іпотеки, укладеним 06 березня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (прізвище, як зазначено у договорі), посвідчений приватним нотаріусом Олевського районного нотаріального округу Житомирської області - Романчуком А.М. за № 606, відповідно до якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності.

Припинено обтяження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності та передана в іпотеку ОСОБА_4 (прізвище, як зазначено у договорі) за вищевказаним договором іпотеки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні первинного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що іпотека не припинилась, оскільки положення ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 593 ЦК України не містять такої підстави припинення договору іпотеки, як смерть боржника за основним зобов'язанням. Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів отримання боржником ОСОБА_6 вимоги про необхідність повернення боргу.

Також суд зазначив, що у вимозі від 19 серпня 2013 року не зазначено, який саме борг має повернути ОСОБА_6 за договором позики від 06 березня 2007 року, враховуючи, що жодних посилань на цей договір позики, вона не містить. Крім того, позивачем не надано доказів невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, у зв'язку з чим відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 33 Закону України "Про іпотеку"

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що зобов'язання за договором іпотеки від 06 березня 2007 року є припиненим, оскільки у зв'язку зі смертю його сина (боржника) на ОСОБА_3 може бути покладено відповідальність лише за наявності спадкоємця, який прийняв спадщину, та спадкового майна, а також письмової згоди іпотекодержателя відповідати за нового боржника. Враховуючи, що спадщину після смерті ОСОБА_6 ніхто не прийняв, спадкове майно відсутнє, тому основне боргове зобов'язання є припиненим, а відтак, іпотека також є припиненою в силу ч. 5 ст. 3, ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судом надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 06 березня 2007 року ОСОБА_4 надав у борг ОСОБА_6 10 000 доларів США, що підтверджується копією договору позики від 06 березня 2007 року.

У п. 5 зазначеного договору зазначено, що "всі будь-які майнові зобов'язання позичальника, які укладались та існували до 06 березня 2007 року, вважаються виконаними".

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_6, що випливають з договору позики від 04 травня 2005 року, 06 березня 2007 року між ОСОБА_3 (батьком ОСОБА_6) та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки (у договорі прізвище кредитора зазначено як ОСОБА_4), предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі договору дарування від 28 грудня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Також судом було встановлено, що рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05 березня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки від 06 березня 2007 року. Під час розгляду вказаної справи було встановлено, що в тексті договору іпотеки від 06 березня 2007 року була допущена описка щодо дати укладення договору позики, а саме: замість 06 березня 2007 року помилково вказано 04 травня 2005 року. При цьому, приватним нотаріусом Романчук А.М. надано пояснення про те, що вказана описка не була виправлена належним чином, оскільки сторони договору з таким клопотанням до нього не зверталися.

Як вбачається з копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, її було заведено на підставі заяви кредитора ОСОБА_4 Заяви від спадкоємців з приводу прийняття спадщини після померлого не надходили та свідоцтва про право на спадкове майно не видавались.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщину входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві та момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передача законом заміна боржника за зобов'язанням.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п. 5 ст. 1219, ст. 1282 ЦК України).

Частиною 1 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (ч. 1 ст. 523 ЦК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин,апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з відповідною правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин та дійшов правильного висновку про припинення зобов'язань за договором іпотеки.

Таким чином, при вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2015 року в незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2015 року в незмінній після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.