Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", третя особа - державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про державну реєстрацію застави автомобіля, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 3 грудня 2013 рому між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") був укладений кредитний договір на суму 325 090,02 грн для придбання автомобіля марки "AUDI Q7" за ціною 650 180,03 грн. У забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань за договором кредиту між позичальником та кредитодавцем був укладений договір застави транспортного засобу від 12 грудня 2013 року, із заставною вартістю 650 180,03 грн. У квітні 2015 року він достроково погасив кредит в повному обсязі. 20 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою зняти обтяження з автомобіля, однак відповідач своїм листом від 23 квітня 2015 року відмовився виконати такі дії.

Вважав таку відмову незаконною, оскільки ним було повністю погашено кредит шляхом сплати 325 090,02 грн основної суми кредиту та 33 030,87 грн відсотків за користування кредитом.

Вказував, що твердження відповідача про наявність кредитної заборгованості у сумі 27 129,51 доларів США є безпідставними, оскільки кредит видавався в національній валюті - гривні, ціна автомобіля за договором купівлі-продажу також визначена у гривні і всі платежі по поверненню кредитних коштів здійснювались у гривні. Крім того, в акті звіряння розрахунків по договору, станом на 25 січня 2015 року заборгованість становила 236 388,86 грн, а відтак жодної заборгованості в іноземній валюті не було, а розбіжність між розрахунками позивача та відповідача виникла внаслідок невірного розрахунку відповідачем суми відсотків за користування кредитом.

Ураховуючи викладене, просив виключити з Державного реєстру застав рухомого майна запис від 16 грудня 2013 pоку про державну реєстрацію застави автомобіля марки "AUDI Q7".

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно застосували положення ст. ст. 192, 526, 533, 546, 572, 576, 589, 598, 599 ЦК України, дали належну оцінку наданим сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України) та прийшли до вірного висновку, що оскільки позивач не в повному обсязі виконав, покладені на нього кредитним договором, обов'язки, підстав вважати зобов'язання припиненими немає. З цих же підстав неможна вважати припиненою заставу.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.