Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства "ВВП Сервіс", третя особа - директор приватного підприємства "ВВП Сервіс" Курильців Володимир Степанович, про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді диспетчера у приватному підприємстві "ВВП Сервіс" (далі - ПП "ВВП Сервіс"), директором якого був Курильців В.С. 22 вересня 2014 року директором підприємства було видано наказ № 33/09-2014 про зміну умов праці - розміру заробітної плати, зі змісту якого вбачається, що у зв'язку із змінами договірних відносин від 1 вересня 2014 року та зменшенням обсягів робіт, з метою запобігання скорочення чисельності та звільнення працівників підприємства було прийнято рішення про внесення змін у штатний розпис щодо змін посадових окладів диспетчерів. Згідно з п. 1 наказу з 22 листопада 2014 року зменшується розмір посадових окладів диспетчерів ПП "ВВП Сервіс". 28 жовтня 2014 року одним із співробітників підприємства було скеровано на адресу відповідача заяву, в якій він просив повідомити, які зміни в організації виробництва та праці запроваджено, як запроваджені зміни стосуються посади диспетчера, чи зменшується обсяг роботи для посади диспетчера і чому в тексті наказу від 22 вересня 2014 року № 22/09-2014 нічого не вказано про такі зміни. Відповідачем надано письмову відповідь, в якій так і не було надано відповідь на поставлені питання, зокрема, які саме зміни відбулися в організації виробництва і праці, що стали підставою для зменшення розміру посадового окладу.

Не погоджуючись з такими наказами відповідача та у відповідності до приписів ст. 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", згідно якого вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу, 21 листопада 2014 року працівниками ПП "ВВП Сервіс" було проведено збори, оформлені протоколом, на яких ухвалили направити роботодавцю сформовані вимоги щодо проведення оплати роботи у нічний час відповідно до вимог ст. 108 КЗпП України, припинення безпідставного та незаконного зменшення розміру заробітної плати, скасування незаконних наказів: від 22 вересня 2014 року № 22/09-2014, від 14 листопада 2014 року №14/11-2014, від 19 листопада 2014 року №19-1/11-2014, від 19 листопада 2014 року №19-2/11-2014, як таких, що суперечать вимогам ч. 3 ст. 32 КЗпП України. Наказом від 1 грудня 2014 року № 01-7/12-2014 його було звільнено із займаної посади.

Позивач вважав своє звільнення незаконним та просив суд скасувати накази 22 вересня 2014 року № 22/09-2014, від 14 листопада 2014 року №14/11-2014, від 1 грудня 2014 року № 01-7/12-2014, від 22 грудня 2014 року № 7-22/12-2014, поновити його на роботі на посаді диспетчера з посадовим окладом, що існував до видачі наказу від 22 вересня 2014 року № 22/09-2014 та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно виходили із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_4 працював на посаді диспетчера диспетчерської служби ПП "ВВП Сервіс" з 24 грудня 2012 року, з посадовим щомісячним окладом у розмірі 3 700 грн. У його посадові обов'язки входило забезпечення виконання диспетчеризації об'єкту за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 226, що підтверджується посадовою інструкцією диспетчера ПП "ВВП Сервіс".

У зв'язку із зменшенням обсягу виконаних робіт, а також порядку їх оплати директор ПП "ВВП Сервіс" Курильців В.С. видав наказ від 1 вересня 2014 року № 01/09-2014 про зміни в організації виробництва та праці на підприємстві. Відповідно до п. 1 вказаного наказу було вирішено перерозподілити виконання обов'язків між працівниками, забезпечити рівномірне навантаження щодо обсягів виконуваної роботи та затрат робочого часу в межах 40-годинного робочого часу. При цьому факт зменшення обсягу виконаних робіт на ПП "ВВП Сервіс" підтверджується наявними у справі доказами, яким суди у відповідності до ст. ст. 60, 212, 303, 315 ЦПК України надали належну оцінку.

На виконання вищевказаного наказу від 1 вересня 2014 року № 01/09-2014, 22 вересня 2014 року було видано наказ № 22/09-2014 "Про зміну умов праці", яким було зменшено з 22 листопада 2014 року посадові оклади диспетчерів ПП "ВВП Сервіс" з 3 700 грн. до 2 800 грн.

Крім того, 29 вересня 2014 року був виданий наказ № 29/09-2014 "Про зміну істотних умов працівників та встановлення неповного робочого дня із погодинною оплатою праці". Зазначеним наказом з 2 грудня 2014 року на підприємстві була введена погодинна оплата праці, а також встановлений неповний робочий день 5 годин за графіком з 10.00 год. до 16.00 год. з перервою на обід з 12.00 год. до 13.00 год. для наступних категорій працівників: директора, бухгалтера, головного інженера, інженера-електрика. Крім того, були змінені істотні умови праці працівникам відділу енергетичного забезпечення з відрядної на погодинно-преміальну систему оплати праці.

З метою раціоналізації робочих місць, впровадження нових форм та методів в організації праці 13 листопада 2014 року в ПП "ВВП Сервіс"запроваджено зміни в організації виробництва, перерозподілені функціональні обов'язки.

У попередженні від 22 вересня 2014 року № 1 ПП "ВВП Сервіс" попередило позивача про зміну істотних умов праці, зменшення окладу диспетчера до 2 800 грн. та запропонувало надати письмову згоду або відмову від продовження роботи на підприємстві (а. с. 10).

13 листопада 2014 року ОСОБА_4 подав заяву до ПП "ВВП Сервіс", в якій повідомив про свою відмову від продовження роботи при зміні істотних умов праці (а. с. 38). Крім того, аналогічні заяви були подані всіма диспетчерами.

У зв'язку з поданням всіма диспетчерами заяв про відмову від продовження роботи, 13 листопада 2014 року директор ПП "ВВП Сервіс" видав наказ № 13/11-2014/1 про підготовку наказів на звільнення зазначених працівників, а також наказу про продовження строку введення в дію наказу від 22 вересня 2014 року № 22/09-2014 та наказу про введення в дію нового штатного розпису.

Наказом від 14 листопада 2014 року № 14/11-2014 строк вступу в дію змін умов праці було перенесено на один місяць до 22 грудня 2014 року.

Наказом від 1 грудня 2014 року № 01-7/12-2014 позивача було звільнено з посади диспетчера з 1 грудня 2014 року на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Наказом від 22 грудня 2014 року № 7-22/12-2014 "Про внесення змін до наказу від 1 грудня 2014 року № 01-7/12-2014 щодо дати звільнення" наказ від 1 грудня 2014 року № 01-7/12-2014 про звільнення ОСОБА_4 скасовано, звільнено його з роботи за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 22 грудня 2014 року, тобто з дати вступу в дію нових істотних умов праці на підприємстві.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз'яснено, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

У тих випадках, коли підстави для зміни зазначених умов було, але працівник, який відмовився від продовження роботи, не був попереджений за два місяці про їх зміну або звільнений до закінчення цього строку після попередження, суд відповідно змінює дату звільнення. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та з урахуванням вищезазначеного, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зміна істотних умов праці, про яку ОСОБА_4 був повідомлений більше ніж за два місяці та від яких він відмовився, відбулася за безспірної наявності змін в організації виробництва і праці, які направлені на раціоналізацію робочих місць, впровадження нових форм та методів в організації праці, а відтак відповідачем не було порушено вимог трудового законодавства при звільненні позивача.

Такий висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.