Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4, на якій розташовано будинок, у розмірі 0,58 га та ОСОБА_5 - 0,42 га. У 1986 році після добудови були змінені частки у праві власності на будинок, ОСОБА_6 визначено частку у розмірі 79/100 та ОСОБА_5 - у розмірі 21/100.

Звертаючись до суду, позивач вважав, що між попередніми власниками склався порядок користування земельною ділянкою, виходячи з попередніх часток. У 1993 році позивач придбала частину у ОСОБА_5 і їй вже належить 21/100 частина. Відповідач придбав іншу частину у 2007 році і йому належить 79/100 частин будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 із надвірними спорудами знаходиться на земельній ділянці площею 0,0640 га.

У 2013 році земельна ділянка була приватизована. Позивач вважала, що при приватизації не враховано порядок користування земельною ділянкою, який склався, та просила визнати незаконним і скасувати рішення Сумської міської ради від 30 жовтня 2013 року № 2764-МР "Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам" у частині передачі зазначеної ділянки у власність та визнати недійсним свідоцтва про право власності на зазначену земельну ділянку, видане позивачеві та відповідачеві.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 65 додатку 1 до рішення Сумської міської ради від 30 жовтня 2013 року № 2764-МР "Про передачу у власність (оренду) земельних ділянок громадянам" про надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,0640 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) індексний номер 13010478 площею 0,0640 га від 19 листопада 2013 року, видане ОСОБА_1 на 21/100 та ОСОБА_2 на 79/100 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, просить рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що між попередніми співвласниками будинку на підставі рішення суду від 05 липня 1972 року склався порядок користування земельною ділянкою, за яким ними використовувалися частини земельних ділянок, які відповідали 0,58 га та 0,42 га від загальної площі ділянки, а тому до спірних правовідносин між співвласниками будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки у даній справі застосовуються положення ст. 91 ЗК УРСР, за якою зміна розміру часток будівель не змінює встановленого порядку користування землею.

Як встановлено в судовому засіданні, будинок із надвірними господарськими та побутовими спорудами по АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду м. Сум від 5 липня 1972 року поділено між подружжям. За ОСОБА_4 визнано право власності на 58/100 частин будинку, а за ОСОБА_7 - на 42/100 частин.

На момент поділу земельна ділянка за вказаною адресою знаходилася у безстроковому користуванні співвласників.

На підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 квітня 1986 року змінено ідеальні частки у будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1

Встановлено порядок користування ним з урахуванням змінених часток: визначено за ОСОБА_6 79/100 частини, а за ОСОБА_7 21/100 частини.

У серпні 1993 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_7 його частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних господарських та побутових будівель (а.с. 8-9).

У березні 2007 року ОСОБА_2 придбав іншу частину цього будинку.

У червні 2013 року на замовленням сторін була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, зокрема і погоджено межі земельної ділянки із сусідніми землекористувачами.

У вересні 2013 року сторони звернулися до Сумської міської ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою та надання їм у власність земельної ділянки загальною площею 0,0640 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Сумської міської ради від 30 жовтня 2013 року № 2764

ОСОБА_2 передано у власність 79/100 від 0,0640 га земельної ділянки, а ОСОБА_1 21/100 від 0,0640 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової забудови.

Права сторін на земельну ділянку посвідчені свідоцтвом про право спільної часткової власності.

Право спільної часткової власності на житлові та господарські будівлі по АДРЕСА_1 виникло внаслідок реального поділу будинку з надвірними спорудами на підставі судового рішення від 5 липня 1972 року.

Площа земельної ділянки, яка була надана для користування як попереднім співвласникам будинку з надвірними спорудами, так і під час її використання сторонами у даній справі, залишалася незмінною.

Угода про порядок використання спірної земельної ділянки, що є відмінний від встановленого вперше, ні попередніми співвласниками будинку з надвірними спорудами, ні сторонами у справі, не укладалася. Судових рішень, якими змінюється встановлений порядок використання землі, матеріали справи не містять.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню закон, який діяв у момент виникнення спільної часткової власності на нерухоме майно та встановлення порядку користування землею, на якій воно знаходиться.

Відповідно до ст. 91 ЗК УРСР від 8 липня 1970 року особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, з виникненням права спільної часткової власності на будинок і господарські споруди встановився і порядок користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, у відповідних частках: 58/100 і 42/100.

Посилання на рішення суду від 23 квітня 1986 року, яким нібито встановлено новий порядок користування землею, є помилковим, оскільки, вказаним рішенням змінено ідеальні частки в будинку та встановлено порядок їх використання з урахуванням змінених часток 79/100 і 21/100.

Зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування земельною ділянкою. Таким чином, після зміни часток у праві власності на будинок порядок користування земельною ділянкою для співвласників, в тому числі й тих, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності, залишився незмінним: 58/100 і 42/100.

Таким чином убачається, що рішення Сумської міської ради від 30 жовтня 2013 року, в частині надання ОСОБА_2 у власність 79/100 від 0,0640 га земельної ділянки, порушує встановлений порядок використання спірної земельної ділянки та права позивача, оскільки частка відповідача безпідставно збільшена за рахунок частки позивача.

Оскільки факт незаконності рішення Сумської міської ради від 30 жовтня 2013 року в частині надання у власність земельної ділянки сторонам у справі встановлений судом, державні акти на право власності на земельну ділянку, видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі такого рішення, підлягають визнанню недійсними.

З огляду на зазначене ухвалені у справі судові рішення є законними і обґрунтованими, відповідають вимогам матеріального й процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 3 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.