Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.

суддів: Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екватор-2" про стягнення заборгованості із заробітної плати,за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екватор-2" на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ "Екватор-2" про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначила, що з 1 лютого 2002 року до 6 березня 2009 року перебувала у трудових відносинах із житлово-будівельним кооперативом (далі - ЖБК "Екватор-2"), правонаступником якого є Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екватор-2" (далі - ОСББ "Екватор-2"), та займала виборну посаду голови правління. 6 березня 2009 року вона звільнилася на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

За період із 1 вересня 2002 року до 1 червня 2006 року їй виплачувалась заробітна плата щомісячно в розмірі 40 грн, а за період із 1 вересня 2002 року до 1 грудня 2002 року заробітна плата виплачена не була.

Посилаючись на Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , яким встановлений мінімальний розмір заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата праці за виконану роботу, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача на її користь заборгованість заробітній платі в сумі 15 966 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто із ОСББ "Екватор-2" на користь ОСОБА_1 9 352 грн заборгованості із заробітної плати за період із 1 вересня 2002 року до 1 липня 2006 року без урахування сплати необхідних платежів та зборів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСББ "Екватор-2" просить рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року інстанції скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що розмір заробітної плати позивача був визначений у меншому, ніж передбачено Законом України "Про державний бюджет" (за 2002-2006 роки) розмірі, що не відповідає положенням Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та КЗпП України (322-08) , так як оплата праці працівників підприємств усіх форм власності не може бути нижче мінімального розміру встановленого законодавством, угодами і колективними договорами та оскільки відповідачем не було проведено розрахунку із позивачем при звільненні в повному обсязі, то він повинен виплатити позивачу заборгованість із заробітної плати за період із 1 вересня 2002 року до 1 липня 2006 року в загальному розмірі 9 352 грн (без урахування необхідних платежів та зборів).

Як убачається з матеріалів справи, згідно з наказом № 1к/2002-1 від 1 лютого 2002 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду голови правління ЖКП "Екватор-2", з окладом згідно штатного розкладу (а.с. 105).

Відповідно до копії трудової книжки позивач працювала на даному підприємстві з 1 лютого 2002 року до 6 березня 2009 року на посаді голови правління та щомісячно отримувала заробітну плату (а.с. 9, 115).

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України (322-08) , Законом України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому мінімальна заробітна плата гарантується державою за умови виконання встановлених норм тривалості робочого часу та інтенсивності праці, а розмір заробітної плати також може бути нижчим за встановлений мінімальний розмір заробітної плати у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЖБК "Екватор-2" (правонаступник ОСББ "Екватор-2") про стягнення компенсації за невикористанні відпустки, середнього заробітку за час затримки виплати компенсації, пенсійної допомоги, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач працювала на посаді голови правління ЖБК "Екватор-2" з 1 лютого 2002 року до 6 березня 2009 року та щомісячно отримувала заробітну плату, що підтверджується наказом про прийняття на роботу, трудовою книжкою, індивідуальними відомостями про застраховану особу, платіжними документами про заробітну плату, довідками, протоколами засідання правління, наказом про відпустку, наказом про звільнення, розрахунком відпускних та заробітної плати (а.с. 34-35).

Тобто цим рішенням суду встановлено, що позивач працювала на посаді голови правління повний робочий день та повний робочий тиждень, а її позов про стягнення із ЖБК "Екватор-2" компенсації за невикористану відпустку в розмірі 7 792 грн 55 коп., середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні 43 223 грн 40 коп., пенсійну допомогу в розмірі двох окладів 4 802 грн 60 коп., суд вважав обґрунтованим та відмовив у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду з цими позовними вимогами, так як відмова в задоволенні позову за пропуском строку можлива лише при обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в судовому засіданні, з 1 вересня до грудня 2002 року заробітна плата позивачу не нараховувалась, а із січня 2003 року до червеня 2006 року ОСОБА_1 отримувала заробітну плату в розмірі 40 грн.

При звільненні повного розрахунку з нею проведено не було.

Отже, відповідно до Законів України "Про державний бюджет" на кожен рік, Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) суд правильно визначив період і розмір заборгованості по заробітній платі та задовольнив позов частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Такі висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Під час вирішення спору судами правильно визначено характер спірних правовідносин, правильно визначено норму права, яка регулює спірні правовідносини, та надано належну оцінку усім доказам, зібраним у справі.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екватор-2" відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.