Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Ржищівська міська рада Київської області, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2015 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача привести (переобладнати) вхідні двері квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку до попереднього стану.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1, а відповідач є власником сусідньої квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку. На початку квітня 2015 року ОСОБА_4 встановила додаткові вхідні двері до своєї квартири, які відкриваються назовні коридора загального користування.

Вказував, що він та інші мешканці будинку звернулися до відповідача з вимогою не робити самовільне переобладнання вхідних дверей, оскільки це суперечить вимогам закону та спричиняє додаткові незручності мешканцям будинку в користуванні коридором загального призначення та створює реальну загрозу життю і здоров'ю людей у разі виникнення пожежі, однак відповідач на їх вимогу не відреагувала.

ОСОБА_3 зазначав, що 17 квітня 2015 року він звернувся зі скаргою на дії відповідача до виконавчого комітету Ржищівської міської ради, який 13 липня 2015 року надіслав лист відповідачці з пропозицією переобладнати вхідні двері таким чином, щоб вони відкривалися всередину квартири, проте відповідачка вказаний лист залишила без виконання.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, він не може належним чином користуватися своєю квартирою, чим порушуються його права як власника квартири, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 16 вересня 2015 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 08 жовтня 2015 року про виправлення описки позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача привести (переобладнати) вхідні двері квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Ржищівського міського суду Київської області від 16 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідачкою при установці додаткових вхідних дверей до її квартири були порушені права позивача ОСОБА_3 внаслідок обмеження вільного доступу до його квартири та вільного виходу з неї; при цьому зазначив, що переобладнання відповідачкою вхідних дверей в напрямку виходу із квартири АДРЕСА_1 із відчиненням дверей на сходову клітку в бік до сходів на другий поверх будинку неможливе через порушення п. 2.34 ДБН В.2.2-15-2005 та не відповідає вимогам протипожежної безпеки, а саме: позбавляє позивача на безперешкодну евакуацію з його квартири у разі виникнення пожежі, якщо вхідні двері відчинені до квартири відповідача; погіршує умови експлуатації і проживання позивача; додаткові двері відповідача не обладнані пристроєм для самозачинення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, дійшов висновку щодо недоведеності позивачем порушення його права на вільний доступ та вільний вихід з його квартири, як і не доведено ОСОБА_3 того, що відповідач внаслідок встановлення додаткових вхідних дверей до належної їй квартири чинить перешкоди позивачу в користуванні належною йому квартирою.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10 лютого 2005 року № 273 (а. с. 8).

ОСОБА_4 є власником 1/2 частини сусідньої квартири АДРЕСА_4 (а. с. 53-55).

Судами установлено, що ОСОБА_4 встановила додаткові вхідні двері до належної їй квартири, що відкриваються назовні коридора загального користування.

Листом виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області від 13 липня 2015 року АДРЕСА_1-39/К.2842 роз'яснено, що відповідно до п. 5.28 ДБН В.1.1-7-2002 на одній сходовій площадці у будинку знаходяться чотири квартири, які відповідно до проекту будівництва мають вхідні двері, які відчиняються всередину, а тому в разі заміни дверей необхідно було дотримуватися будівельних норм, тобто встановлювати нові двері всередину, у зв'язку із чим ОСОБА_4 запропоновано переставити дверне полотно всередину відповідно до вимог державних будівельних норм (а. с. 9).

Листом архітектурно-планувального бюро "Агропроект" від 03 вересня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено, що, як правило, двері із сходової клітки повинні відкриватись всередину квартири, але якщо при конструктивному вирішенні вхідних дверей в квартиру виникає необхідність відкривати їх на сходову клітку, то згідно з п. п. 2.34 і 4.9 ДБН В.2.2-15-2005 таке можливе за двох умов: 1) відкриті двері не повинні зменшувати ширину східців і перехідної площадки сходової клітки; 2) двері, що відкриваються на сходову клітку, повинні бути обладнані пристроєм для їх самозакривання. При цьому зазначено, що ОСОБА_4 перша умова дотримана, а друга умова буде дотримана, якщо вона поставить на двері відповідний пристрій (а. с. 24).

Також судами установлено, що мешканці будинку АДРЕСА_1 не заперечували щодо встановлення відповідачкою зовнішніх вхідних дверей до належної їй квартири з метою утеплення та безпеки (а. с. 23).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що встановлення відповідачем додаткових вхідних дверей до своєї квартири, які відкриваються назовні коридора загального користування, суперечить вимогам закону та спричиняє додаткові незручності мешканцям будинку в користуванні коридором загального призначення та створює реальну загрозу життю і здоров'ю людей у разі виникнення пожежі, та внаслідок таких дій відповідача він не може належним чином користуватися своєю квартирою, чим порушуються його права як власника квартири.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з положеннями ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 2.34 і 4.9 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" вхідні двері до квартир, а також елементи кріплення та замикання повинні бути посиленої конструкції з ущільненнями в притулах згідно з ДСТУ Б В.2.6-11. Двері квартир у відчиненому положенні не повинні зменшувати розрахункову ширину сходових площадок і маршів. Двері сходових кліток (крім сходових кліток типу Н4), тамбурів при сходових клітках типу Н2 (див. 4.14) і двері квартир, що виходять безпосередньо в сходові клітки, повинні бути глухими або з армованим склом, обладнані пристроєм для самозачинення й ущільненнями в притулах.

Підпунктом 1.4.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 січня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (z0927-05) (далі - Правила), передбачено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Як зазначалося вище, листом архітектурно-планувального бюро "Агропроект" від 03 вересня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено, що якщо при конструктивному вирішенні вхідних дверей в квартиру виникає необхідність відкривати їх на сходову клітку, то згідно з п. п. 2.34 і 4.9 ДБН В.2.2-15-2005 таке можливо, зокрема, і за умови обладнання їх пристроєм для самозакривання, проте під час розгляду справи доказів дотримання відповідачкою такої умови не надано.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів позивача щодо відсутності на вхідних дверях квартири ОСОБА_4 пристрою самозакривання та не врахував вимоги пп. 1.4.4 Правил, а також не надав належної оцінки тому, що мешканці будинку не заперечували проти встановлення відповідачкою зовнішніх дверей у своїй квартирі, проте не надавали погодження на те, що вони будуть відчинятися в сторону сходової площадки, у зв'язку із чим апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність доказів чинення позивачу перешкод у користуванні належною йому квартирою внаслідок установлення відповідачкою вхідних дверей до їй квартири, які відкриваються назовні коридора загального користування.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, апеляційним судом не встановлені, його судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 02 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.