Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Демяносова М.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" про поділ спільного майна та визнання права спільної часткової власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суд Чернівецької області від 19 листопада 2015 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, зазначивши на його обґрунтування, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який розірваний у грудні 1990 року. Після чого продовжували проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вказувала на набуття квартири АДРЕСА_1 за час проживання однією сім'єю, та право спільної сумісної власності на майно.

Посилаючись на укладення між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_5 договору іпотеки від 04 квітня 2008 року № CVFOGA00000089, ОСОБА_4 зазначала про порушення права власності.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 травня 2015 року замінено первісного відповідача ОСОБА_5 належним відповідачем.

У вересня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про зміну підстав позову.

Зазначала про набуття ОСОБА_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на недобросовісність набувача, просила поділити майно, набуте за час проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнати право власності ОСОБА_4 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суд Чернівецької області від 19 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 08 травня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_8, сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, шляхом продажу публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем (а. с. 14-16).

Між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ГлуговськимВ.В. 16 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями ч. 1ст. 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому ч.2 ст. 328 ЦК Українивстановлює презумпцію правомірності набуття права власності, відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру, вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 фактично зводяться до оспорення права власності ОСОБА_6 на майно.

Оскільки ОСОБА_4 вимог щодо оспорення права власності ОСОБА_6 на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 не заявляла, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суд Чернівецької області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.