Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Нечитайла О.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольська машинобудівна компанія" до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, -

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольська машинобудівна компанія" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 02.12.2015 року № 60 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, позов задоволено, оскаржуване рішення визнано протиправним та скасовано.

Судові рішення обґрунтовані висновком про те, що оскільки позивач підтвердив відомості про юридичну особу, а державним реєстратором внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, то відповідно контролюючий орган мав самостійно прийняти рішення щодо скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Товариства.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача прийнято ним у відповідності до вимог норм чинного законодавства, оскільки в ЄДР були внесені відомості щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу, крім того Товариством не було заявлено вимог про визнання протиправними дій контролюючого органу, чи вимог про визнання протиправними дій державного реєстратора, щодо внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а отже контролюючий орган діяв в межах повноважень та мав всі законні підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" зареєстровано як юридична особа за адресою: 72312, Запорізька область м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 77, перебуває на податковому обліку у Мелітопольській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області та є платником ПДВ з 12.02.2010 року.

23.10.2015 року Державною податковою інспекцією складено повідомлення про відсутність Товариства за місцезнаходженням та надіслано державному реєстратору виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, на підставі якого останнім 30.11.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис № 1 101 144 000600 2568 про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Державною податковою інспекцією 02.12.2015 року прийнято рішення № 60 про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ на підставі пп. "ж" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Проте, 17.12. 2015 року Товариством було підтверджено свої відомості, про що свідчить наявний в ЄДР запис за №110110600070002568.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, підстави та порядок анулювання реєстрації платника податків визначено ст. 184 Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14.11.2014 року (z1456-14) (далі - Положення № 1130).

Відповідно до п. 5.1 Положення № 1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п. 184.1 ст.184 розділу V Кодексу.

Відповідно до пп. "ж" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

При цьому, абзацом другим пункту 5.5 Положення № 1130 (z1456-14) передбачено, що контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Анулювання реєстрації на зазначених вище підставах здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу за наявності відповідних підтвердних документів (п. 5.5 Положення № 1130 (z1456-14) ). Такими документами, зокрема є повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача, з підстав, визначених пп. "ж" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, було прийнято контролюючим органом в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Проте, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи позивачем станом на 17.12.2015 року підтверджено відомості про особу про що державним реєстратором внесено відповідний запис до ЄДР.

Процедура скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою № 6-РПДВ здійснюються відповідно до п. 5.10 Положення № 1130 (z1456-14) .

Так, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки або є заступником керівника.

Проте, всупереч вказаних норм, контролюючим органом, враховуючи підтвердження позивачем відомостей про юридичну особу, включаючи і місцезнаходження, рішення щодо скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Мелітопольська машинобудівна компанія" самостійно прийнято не було.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивачем надано електронні звіти, з яких вбачається, що Державною податковою інспекцією отримано податкові декларації Товариства з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2015 року, в яких також була зазначена юридична адреса позивача - Запорізька область м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 77.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, який в Україні належить до числа конституційних. Частина 2 ст. 2, ч. 2 ст. 19, п. 12 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України прямо передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, Державна податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень як про анулювання реєстрації платника ПДВ так і скасування такого рішення зобов'язана дотримуватись вищевказаних принципів, зокрема, дотримуватись необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення (вчинення дії), особливо у разі якщо, адміністративний акт (дія) за своїм характером негативно впливає на права, свободи та законні інтереси особи. Крім того, рішення (дії) повинне прийматись (вчинятись) добросовісно та розсудливо, тобто посадова особа має діяти зі щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з урахуванням передбаченої законом мети та визначених завдань такої діяльності.

Лише у разі дотримання вказаних принципів в сукупності можливо говорити про прийняття суб'єктом владних повноважень рішення (вчинення дії) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.

Таким чином, враховуючи бездіяльність контролюючого органу відносно скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже судами попередніх інстанцій дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 808/564/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.