Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Демяносова М.В., Парінової І.К., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Сумської області від 26 листопада 2015 року,

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з даним позовом, в якому просило виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1, в якій вони мешкають.

На обґрунтування позову зазначило, що 02 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № SUC9GI0000004808 у розмірі 151 500 грн строком до 02 квітня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач і ОСОБА_4 уклали іпотечний договір, за яким остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 34,8 кв. м, житловою площею 28,4 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором у неї виникла заборгованість, яку стягнуто заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 лютого 2014 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на спірну квартиру за вказаною адресою.

Посилаючись на вищенаведені обставини, а також на необхідність виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій мешкають відповідачі, банк вважав, що всі мешканці вказаної квартири підлягають виселенню.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 липня 2015 року задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк".

Виселено усіх мешканців квартири АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 26 листопада 2015 року заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 липня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та не правильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки предмет іпотеки, а саме: двокімнатна квартира №№ 189, 190 загальною площею 34,8 кв. м, житловою площею 28,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу 15 листопада 2007 року за реєстраційним номером 7357, реєстраційного посвідчення, виданого КП "Сумське міське БТІ" 01 лютого 2008 року за реєстраційним номером 1833, та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 17581096, виданого КП "Сумське міське БТІ" 01 лютого 2008 року за реєстраційним номером 10111353, тобто, була придбана не за рахунок кредиту, повернення якого забезпечувалося б іпотекою цього житла. Крім того, позивач у своїй позовній заяві не вказав, в яке інше постійне жиле приміщення необхідно виселити відповідачів.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 26 листопада 2015 року

залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.