Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про усунення від права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із указаним позовом, у якому просила суд усунути ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8, який за життя все своє майно заповів їй. У встановлений законом строк, вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім неї, із заявами про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_6, який є інвалідом 2 групи, а тому має право на обов'язкову частку у спадщині, та дочка померлого ОСОБА_5, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, як особа пенсійного віку.

Вважає, що відповідача має бути усунено від права на спадкування, оскільки близько 20 років вона проживає у Греції, приїжджає в Україну раз на рік, фінансової допомоги на утримання батька, який постійно хворів, вона не надавала, догляд за ним не здійснювала.

Зазначала, що догляд за померлим здійснювала вона та її чоловік ОСОБА_6 Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для його скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, на підставі дослідження та оцінки наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів, що спадкодавець потребував, а відповідач свідомо та навмисно ухилялась від надання спадкодавцю такої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При цьому, судом правильно зазначено, що факт проживання відповідача в іншій країні не може вважатися умисним ухиленням її від догляду за спадкодавцем. Крім того, позивачем не спростовано, що ОСОБА_5 надавалися кошти на лікування спадкодавця перед його смертю, а також кошти на організацію поховання.

Таким чином, при вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.