Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Штелик С.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової Олесі Степанівни, публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", треті особи: Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг", про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, визнання дій нотаріуса незаконними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року

У січні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 27 квітня 2007 року між ним та закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 39 996,25 швейцарських франків строком до 27 квітня 2032 року. Цього ж дня з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ним та банком було укладено договір іпотеки, згідно з яким він передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що 6 лютого 2008 року між ним та банком було укладено кредитний договір відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 53 550 доларів США строком до 6 лютого 2038 року. Цього ж дня з метою забезпечення виконання у мов кредитного договору між ним та банком було укладено договір іпотеки, згідно з яким він передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 зазначав, що 7 квітня 2008 року між ним та банком було укладено кредитний договір відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 27 тис. доларів США строком до 27 березня 2023 року. Цього ж дня з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ним та банком було укладено договір іпотеки, згідно з яким він передав банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Позивач зазначав, що 28 вересня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ВартановоюО.С. вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на зазначені квартири для задоволення вимог стягувача за кредитними договорами.

ОСОБА_4 вважав, що виконавчі написи вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки нотаріусу не було надано документи на підтвердження безспірності вимог та не було дотримано процедуру звернення стягнення на іпотечне майно, указана у виконавчих написах сума явно перевищує фактичний розмір заборгованості перед банком за кредитними договорами, жодних вимог про усунення ним порушень і про намір вчинити певні дії, як того вимагає ст. 35 Закону України "Про іпотеку" від іпотекодержателя він не отримував.

Ураховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд визнати виконавчі написи вчинені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. 28 вересня 2009 року такими, що не підлягають виконанню та визнати порядок вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом незаконним.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. 28 вересня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 6104, про звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4 Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. 28 вересня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 6106, про звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Запоріжжя, яка на праві власності належить ОСОБА_4 Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вартановою О.С. 28 вересня 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 6107, про звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4 У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання порядку вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом незаконним (у частині задоволення позовних вимог судові рішення не оскаржуються), суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що дії нотаріуса були предметом дослідження та оцінки в частині вимог про задоволення позову ОСОБА_4 про визнання виконавчих написів таким, що не підлягають виконанню. Судові витрати стягнуто згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України і ПАТ "ОТП Банк" судові рішення не оскаржило.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 1 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.