Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕРКО Україна", публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", третя особа: ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕРКО Україна" на рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ" (далі - ПАТ "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ", страхова компанія) 49 000 грн, та зі спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕРКО Україна" (далі - СУІП ТОВ "СПЕРКО Україна") 1 000 грн франшизи, 39 537 грн матеріальної шкоди, вартість проведеного експертного дослідження у розмірі 808 грн та вартість послуг евакуатора у розмірі 350 грн.

Позов мотивовано тим, що 20 серпня 2014 року близько 07 год. 30 хв. на перехресті вул. Філатова та вул. Червонопрапорної в районі будинку № 25 у м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності СУІП ТОВ "СПЕРКО Україна", під керуванням ОСОБА_7, та транспортними засобами "Volkswagen Caddy" державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності позивачу, та "Hyundai Sonata" державний номерний знак НОМЕР_3, який належить на праві власності АРЗСП УДС України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, в результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 2 липня 2015 року та додатковим рішенням від 7 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Мега-Гарант" на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 49 000 грн. Стягнуто з спільного українсько-іспанського підприємства у формі ТОВ "СПЕРКО Україна" на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 482 грн 84 коп., франшизу в розмірі 1 000 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року рішення районного суду змінено, збільшено суму стягнення зі спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕРКО Україна" на користь позивача до 44 362 грн 25 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відповідач - СУІП ТОВ "СПЕРКО Україна", не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення та додаткове рішення місцевого суду.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов до СУІП ТОВ "СПЕРКО Україна", виходив з того, що вимоги позивача є недоведеними, оскільки звітом від 11 жовтня 2014 року визначено розмір шкоди, який не викликає сумнівів, проте представник позивача відмовився від проведення експертизи, а тому дійшов висновку про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та збільшуючи суму стягнення, виходив з того, що зазначений висновок районного суду помилковий, оскільки в обґрунтування своїх вимог позивачем надано належні докази, які відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судом надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 20 серпня 2014 року о 07 год. 30 хв. ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом "Chevrolet Aveo", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності СУІП ТОВ "СПЕРКО Україна", виїжджаючи з другорядної дороги вул. Філатова на головну вул. Червонопрапорну, не надала перевагу в русі автомобілю "Volkswagen Caddy", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення, після чого здійснила наїзд на автомобіль "HyundaiSonata" державний номерний знак НОМЕР_3, який належить на праві власності АРЗСП УДС України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області.

Згідно з постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 жовтня 2004 року винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_7, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Також судом встановлено, що СУІП ТОВ "Сперко Україна", якому на праві власності належить автомобіль "Chevrolet Aveo", яким керувала ОСОБА_7, та ПАТ "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ", 10 грудня 2013 року укладено договір страхування, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб "Chevrolet Aveo" державний номерний знак НОМЕР_1, за умовами якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 50 000 грн. Розмір франшизи становить 1 000 грн.

Згідно звіту від 11 жовтня 2014 року за № 151, вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Volkswagen Caddy", державний номерний знак НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 50 482 грн 84 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, для відновлення пошкодженого автомобіля замовив та провів ремонтні роботи на суму 88 537 грн, що підтверджується квитанцією та актом виконаних робіт від 21 січня 2015 року (а. с. 43-44, 105).

Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки позивачем надано належні докази на підтвердження понесених ним витрат для відновлювального ремонту автомобіля, а тому суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Таким чином, при вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕРКО Україна" відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.