Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року,

У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі ПАТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду з позовом, вимоги якого уточнило в ході розгляду справи та просило звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23 квітня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Свириденком А.Б. та зареєстрований в реєстрі за №1233, а саме: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23 липня 2011 року. Встановити спосіб реалізації вказаного нерухомого майна, що належить ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) та встановити початкову ціну, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненою суб'єктом оціночної діяльності проведеної відповідно до законодавства. З вартості реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту від 23 квітня 2008 року в розмірі 121702,33 доларів США, що складається з 66 175,13 доларів США, заборгованості по поверненню суми кредиту, 55527,20 доларів США заборгованості по процентам; та окремо в рахунок погашення пені за прострочення сплати кредиту - 145001,55 грн, в рахунок погашення пені за прострочення сплати процентів - 370100,01 грн.

Позов мотивовано тим, що 23 квітня 2008 року, між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір про надання кредиту у розмірі 70000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21 квітня 2028 року. Згідно п. 1.5. кредитного договору, сторонами був угоджений порядок надання кредиту - шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника відкритого в банку. Пунктом 1.3.1. Кредитного договору визначено, що за користування кредитними коштам протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Відповідно до умов договору, погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно згідно з графіком погашення кредиту, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів згідно з п. 1.3.4. кредитного договору відбувається з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між позивачем та ОСОБА_5, 23 квітня 2008 року укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.1. якого, в іпотеку передано: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, які розташовані у АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.1.1. та п. 4.2 договору іпотеки у разі порушення будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за Договором іпотеки, Банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.

У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту, договору іпотеки, договору поруки та просив скасувати запис у Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнення збитків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

21 жовтня 2010 року апеляційним судом Вінницької області було ухвалено рішення, згідно з яким визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту від 23 квітня 2008 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року; визнано недійсними договори поруки від 23 квітня 2008 року; зобов'язано приватного нотаріуса виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 23 квітня 2008 року; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту від 23 квітня 2008 року, наявність грошового зобов'язання ОСОБА_5 перед ПАТ "УкрСиббанк" у сумі 66 125, 13 доларів США, строк погашення - 21 квітня 2028 року; стягнуто з АКІБ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_5 кошти у сумі 120 219 грн 43 коп., одержані на виконання договору про надання споживчого кредиту; стягнуто збитки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 березня 2011 року касаційну скаргу AT "УкрСиббанк" у зазначеній справі задоволено, скасовано рішення апеляційного суду Вінницької області, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 року залишено без змін.

19 травня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці за позовом AT"УкрСиббанк" було постановлено ухвалу про поворот виконання рішення у справі про визнання недійсними договорів про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та договору поруки, зобов'язано скасувати запис у Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнення збитків і зобов'язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу включити записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки від 23 квітня 2008 року.

Позивач, як на підставу для задоволення своїх вимоги посилається на те, що зі скасуванням рішення суду втрачаються ті наслідки, які з нього випливають, проте від дати ухвалення рішення апеляційним судом про визнання недійсним договору іпотеки до дати його скасування та повороту виконання предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року був відчужений, на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року житлового будинку в АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, який в свою чергу 23 липня 2011 року подарував переданий в іпотеку будинок відповідачу ОСОБА_4

Оскільки договір іпотеки є чинним, а судом вирішено питання про поворот виконання рішення суду про визнання недійсним договору іпотеки, а також у зв'язку з тим, що станом на 29 жовтня 2014 року заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 125 045,64 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 жовтня 2014 року становить 1 619 459,22 грн, з яких: 66 175,13 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 жовтня 2014 року становить 857 030,47 грн - кредитна заборгованість; 47 979,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 жовтня 2014 року становить 621 373,65 грн - заборгованість по процентам; 40 626,48 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 100 428,62 грн - пеня за прострочення сплати процентів, позивач звернувся з позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В ході розгляду справи, посилаючись на те, що з часу початку розгляду справи розмір заборгованості значно виріс просив, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором від 23 квітня 2008 року, в рахунок погашення кредитної заборгованості, що станом на 5 червня 2015 року становить 121 702,33 доларів США, з яких: 66175, 13 доларів США - кредитна заборгованість; 55527,20 доларів США - заборгованість по процентам, а також окремо: пеня на загальну суму 515101,56 грн, з яких: 145001,55 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 370 100,01 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23 квітня 2008 року, укладений між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Свириденком А.Б. та зареєстрований в реєстрі за №1233, а саме: житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23 липня 2011 року. Встановлено спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23 липня 2011 року. (посвідчений нотаріусом БортнікА.Я. за реєстровим номером №837) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) та встановити початкову ціну реалізації предмету іпотеки в розмірі 47877 доларів США (станом на 28 вересня 2015 року за курсом НБУ 21,615991 грн за один долар США, еквівалентно 1 034 914 грн). З вартості реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту №11338521000 від 23 квітня 2008 року в розмірі 121702,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 жовтня 2015 року становить 2 668 932,10 грн, що складається з 66 175,13 доларів США, заборгованості по поверненню суми кредиту, 55527,20 доларів США, заборгованості по процентам; та окремо в рахунок погашення пені за прострочення сплати кредиту - 145001,55 грн, в рахунок погашення пені за прострочення сплати процентів - 370100,01 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати, провадження по справі закрити.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір іпотеки від 23 квітня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_5 є дійсним (зобов'язання позичальника є невиконаним) та відповідно до нього у сторін існують взаємні права та обов'язки, а зобов'язання ОСОБА_5 перед позивачем як і на час укладення договору є забезпеченим. Тому права сторін, що виникають із вказаного договору можуть та мають бути захищені, в тому числі і в судовому порядку.

Взятих на себе за договором споживчого кредиту від 23квітня 2008 року обов'язків третя особа ОСОБА_5, належним чином не виконав, що призвело до утворення у нього перед позивачем заборгованості, яка станом на 5 червня 2015 року становить 121 702,33 доларів США, з яких: 66 175,13 доларів США - кредитна заборгованість; 55527,20 доларів США - заборгованість по процентам; також окремо 145001,55 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, та 370100,01 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

ОСОБА_5, порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1054 ЦК України, яка вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно умов кредитного договору строк його дії визначено сторонами - до 21 квітня 2028 року, тобто строк дії договору на час звернення кредитора до суду не сплинув, на час ухвалення рішення основне зобов'язання боржником не виконане.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а у даному випадку у зв'язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Встановивши у даній справі, факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, суди дійшлиобґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України "Про іпотеку", поширення її дії на відповідача та збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором.

При цьому суди врахували, що дії попереднього іпотекодавця з відчуження спірної квартири під час зняття за судовим рішенням обтяження та право власності нового набувача кредитором не оспорюються, а порушується питання про застосування механізму реалізації його переважного права на іпотечне майно, передбаченого нормами статей 23, 33, 39 Закону України "Про іпотеку".

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-63цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що оскільки ОСОБА_4 набула у власність іпотечне майно, то для неї іпотека є дійсною та позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

При цьому, судами враховано правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 13 травня 2015 року у справі № 6-63цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15, від 15 квітня 2015 року, № 6-42цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-58цс15, від 27 травня 2015 року у справі № 6-57ц15, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс15, які, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.