Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області до Тячівськой районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, управління Держземагентства в Тячівському районі Закарпатської області, про визнання недійсним і скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації і вилучення земельної ділянки за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2015 року,

У травні 2014 року прокурор Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області звернувся до суду з указаним позовом та просив суд визнати недійсним і скасувати розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 11 червня 2012 року № 356, визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 16 квітня 2014 року, що розташована у с. Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області, видане ОСОБА_7 та скасувати його реєстрацію і вилучити земельну ділянку.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову прокурора Тячівського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2015 року апеляційну скаргу прокурора Закарпатської області визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що надіслане прокуратурою клопотання про відстрочення сплати судового збору з посиланням не незадовільний майновий стан, на підтвердження якого долучено довідку, підписану начальником відділу фінансування та бухгалтерського обліку та погоджену заступником прокурора Закарпатської області, про те що, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) та кошторисом прокуратури Закарпатської області на 2015 рік видатки на сплату судового збору за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" на передбачено та надано витяг із кошторису на 2015 рік, не дає підстав для відстрочення від сплати судового збору.

При цьому встановлено, що позов прокурором пред'явлено в інтересах чітко визначеного позивача, який має матеріальний інтерес.

Посилання касаційної скарги на те, що законодавець позбавив прокуратуру пільг на оплату судового збору, не є підставою для звільнення прокурора від сплати судового збору, оскільки законодавець саме таким чином вирішив урегулювати такі суспільні відносини в державі і це є його правом.

Крім того, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими до кожного учасника процесу і безпідставних переваг бути не може.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Отже, апеляційний суд вірно застосував положення ст. ст. 121, 297 ЦПК України, оскільки заявником не сплачено суму судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.