Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

ОстапчукаД.О., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2015 року, -

У червні 2014 року публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" (далі - ПАТ "ФІДОБАНК") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивовано тим, що 12 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "СЕБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК", був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 300 000 доларів США зі сплатою 6, 6 % на місяць з кінцевим терміном повернення 12 липня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 передав в іпотеку банку дачний будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою площею 0, 0122 га за договорами № 6364 та № 6365 від 12 липня 2007 року.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 08 листопада 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 286 295, 39 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 288 359, 05 грн, та 260 673, 18 грн, із яких: 232 264, 35 доларів США - тіло кредиту, 54 031, 04 доларів США - проценти, 165 832, 88 грн - пеня за прострочення погашення тіла кредиту, 94 830, 30 грн - пеня за прострочення сплати процентів, яку банку просив стягнути із боржника.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "ФІДОБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 286 295, 39 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 288 359, 05 грн, та 260 673, 18 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Встановлено, що 12 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "СЕБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК", був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 300 000 доларів США зі сплатою 6, 6 % на місяць з кінцевим терміном повернення 12 липня 2013 року.

На забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 передав в іпотеку банку дачний будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою площею 0, 0122 га за договорами № 6364 та № 6365 від 12 липня 2007 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-738цс15 від 24 червня 2015 року, № 6-25цс15 від 18 березня 2015 року).

Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України). Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, то суд апеляційної інстанції не має права розглядати заяву про застосування цієї норми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-2913цс15 від 27 січня 2016 року).

Апеляційним судом на стадії апеляційного провадження правомірно та у межах наданих повноважень застосовується позовна давність за заявою, зробленою стороною у спорі під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-246цс14 від 11 лютого 2015 року).

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування ним строку позовної давності за заявою, поданою безпосередньо до суду апеляційної інстанції після вирішення судом першої інстанції спору по суті, а тому доводи касаційної скарги про те, що суд не врахував при вирішенні позову положень ст. ст. 256, 261 ЦК України, не можуть бути підставою скасування ухвалених у справі судових рішень.

Разом з тим, загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215, 303, 315- 316 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведення розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

ухвала апеляційного суду не містить висновків щодо перевірки правильності проведених позивачем нарахувань. Суд не перевірив та не з'ясував, які суми вносилися позичальником на погашення кредиту та коли, у рахунок погашення яких прострочених окремих зобов'язань, що входять до змісту кредитного зобов'язання (основна сума кредиту, проценти, пеня тощо), зараховано сплачені позичальником кошти та чи знаходиться визначений банком порядок черговості платежів у відповідності із погодженими умовами кредитного договору (п. 2.5.1.3.). Як наслідок не перевірено, яка сума є базою нарахування процентів та пені.

З урахуванням викладеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.