Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення безпідставно набутих коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_7, на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року,-

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради (далі - КП "Розділжитлосервіс"), товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ" (далі - ТОВ "Енергія-Новий Розділ"), треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення безпідставно набутих коштів, який мотивовано тим, що 19 квітня 2013 року приватним нотаріусом Миколаївською районного нотаріального округу ГерасимівР.Д., відповідно до статті 47 Закону України "Про іпотеку" та на підставі акту № 09-40/3245 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, позивачу видано свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2.

У період з травня 2013 року по вересень 2014 року в придбаній квартирі за адресою: АДРЕСА_2, він не проживав, тому з порядком нарахування заборгованості не був ознайомлений. У зв'язку з цим суму заборгованості попередніх власників і своєю власною розмежувати не міг.

03 вересня 2014 року позивач оплатив заборгованість за житлово-комунальні послуги по належній йому квартирі. У відділенні КБ "Приват Банк" йому повідомили суму заборгованості, проте відмовилися вказати за який саме період дана сума заборгованості нарахована, оскільки немає можливості надання такої інформації.

Сплативши КП "Розділжитлосервіс" квартплату на суму 5 368 гривень 96 копійок та ТОВ "Енергія-Новий Розділ" за електроенергію - 126 гривень 18 копійок; за водопостачання (холодна вода) 838 гривень 72 копійки; за опалення - 16 355 гривень 14 копійок та отримавши квитанції, позивач дізнався про те, що до суми його заборгованості, як власника квартири, були переведені борги колишніх власників квартири.

Отже, відповідачі неправомірно змусили його сплатити за попереднього власника квартири кошти в сумі 18 070,94 грн, тобто за послуги, які позивачем не споживались, а тому просив стягнути вищевказану суму на свою користь.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_7, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після придбання квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 у період часу з 19 квітня 2013 року по 03 вересня 2014 року жодного разу не звертався із відповідною заявою до відповідачів для зміни особистого рахунку на оплату комунальних послуг власника квартири.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визначившись належним чином з характером спірних правовідносин, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено безпідставність набуття відповідачем грошових коштів позивача, оскільки він достовірно знаючи, що особисті рахунки на оплату комунальних послуг відкриті на ім'я попередніх власників квартири, провів оплату таких.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_7, відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.