Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ступак О.В., суддів: Леванчука А.О., Наумчука М.І., Парінової І.К., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення юридичних фактів, за касаційною скаргою ОСОБА_8, поданою представником ОСОБА_9, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 жовтня 1982 року було розірвано шлюб між його батьками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Він залишився проживати разом із матір'ю. 1 лютого 1992 року його мати уклала шлюб із ОСОБА_12 Після цього вони всі разом стали проживати однією сім'єю. З грудня 1994 року він значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 вітчим ОСОБА_12 помер.

Посилаючись на те, що протягом 17 років він проживав із вітчимом однією сім'єю, вели спільне господарство і останні роки він доглядав і піклувався про нього, однак відповідачі не визнають цей факт, позивач у судовому порядку просив встановити факт того, що він є пасинком ОСОБА_12 та факт його проживання із останнім однією сім'єю понад десять років.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_6 є пасинком ОСОБА_12 Встановлено факт того, що ОСОБА_6 проживав однією сім'єю із вітчимом ОСОБА_12 понад десять років.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із закриттям провадження у справі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із підставності і обґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо встановлення фактів зазначених у позові.

Однак такий висновок судів слід визнати передчасним.

Стаття 256 ЦПК України передбачає право суду встановлювати факти, що мають юридичне значення. Разом із тим це можливо за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Із позовної заяви ОСОБА_6 вбачається, що встановлення факту надасть позивачу можливість відновити його порушені моральні і матеріальні права. При цьому суди у порушення ст. ст. 10, 213-314, 303, 315 ЦПК України (1618-15) не уточнили, які саме матеріальні права має на меті відновити позивач; яке його право порушене. При цьому судами не враховано заперечення відповідача, що спір про право на спадкування вже був вирішений відповідно до судових рішень, зокрема, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2011 року.

Таким чином ухвалені у даній справі судові рішення є передчасними без встановлення та з'ясування обставин щодо того, яке саме право позивача порушено та підлягає захисту відповідно до ст. 15 ЦК України.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8, подану представником ОСОБА_9, задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.

ухвала оскарженню не підлягає.