6-32507ск15 Про встановлення порядку користування земельною ділянкою - 23.03.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року,

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 24 січня 2003 року належить 4/5 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Зазначав, що іншим співвласником житлового будинку є ОСОБА_4, якій на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 2013 року, належить 1/5 частина будинку. Фактично будинок розділено на дві окремі частини, кожна із яких має самостійний вхід-вихід.

Вищевказане домоволодіння на підставі рішення Мелітопольської ради народних депутатів від 31 липня 1953 року обслуговує земельна ділянка, площею 1623 кв. м. Однак порядку користування земельною ділянкою, що обслуговує вказаний житловий будинок, між ними немає. У зв'язку із чим через неприязні стосунки з відповідачкою він обмежений у вільному використанні земельної ділянки, не може приватизувати ту частину земельної ділянки, якою він фактично користується та на яку має право.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 1623 кв. м, яка обслуговує житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, виділивши йому у користування 4/5 частин земельної ділянки та виділивши ОСОБА_4 у користування 1/5 частину земельної ділянки.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено порядок користування сторонами земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, за першим варіантом згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року № 1997, проведеної експертом ТОВ "Регіональне судово-експертне бюро" Лещенко К.І., виділивши в користування ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1 297,60 кв. м, позначену на плані жовтим кольором, виділивши ОСОБА_4 в користування земельну ділянку, площею 324,40 кв. м, позначену на плані зеленим кольором.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати у справі в сумі 3 543 грн 60 коп., з яких: 1 300 грн - витрати на виконання копії кадастрового плану з прив'язками до існуючих споруд, 2 тис. грн - витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи та 243 грн 60 коп. сплачений судовий збір.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким встановити порядок користування земельною ділянкою згідно другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов та встановлюючи порядок користування спірною земельною ділянкою за першим варіантом згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що цей варіант в повній мірі враховує інтереси сторін, розмір часток кожного із сторін у праві власності на житловий будинок, надає їм можливість правильно користуватись житловим будинком і здійснювати догляд за ним. При цьому вирішив питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судом вірно застосовані, а поданим сторонами доказам суд дав належну правову оцінку (ст. 212 ЦПК України).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 24 січня 2003 року належить 4/5 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Співвласником цього житлового будинку є ОСОБА_4, якій на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 2013 року належить 1/5 частина будинку. Фактично будинок розділено на дві окремі частини, кожна із яких має самостійний вхід-вихід, будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 1623 кв. м. Між співвласниками будинку є спір щодо порядку користування земельною ділянкою.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 21 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що обраний перший варіант судової будівельно-технічної експертизи від 20 жовтня 2014 року № 1997 є найбільш доцільним, оскільки враховує інтереси всіх сторін. Крім того, відповідачка з ним погодилась (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, які знаходяться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 3 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.