6-37519ск15 Про захист прав споживачів та визнання договору недійсним - 23.03.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5 рішення Славутицького міського суду Київської області від 25 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2015 року,

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, обґрунтовуючи вимоги тим, що 16 лютого 2007 року між відкритим акціонерним товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ "КБ "Надра"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено договір № 36-05/06/02/11/400/2007/04, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 63 000 доларів США, терміном до 15 листопада 2019 року зі сплатою 12,49 % річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення належного виконання позичальником кредитного договору того ж дня між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалася відповідати солідарно в повному обсязі за належне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору. 06 листопада 2009 року до кредитного договору було внесено зміни в частині страхування іпотечного майна. 27 жовтня 2010 року кредитний договір було викладено в новій редакції, а 18 жовтня 2013 року було проведено реструктуризацію простроченої заборгованості та внесено зміни та доповнення до кредитного договору. У зв'язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов'язань, позивач направив йому вимоги від 23 квітня 2014 року та від 14 жовтня 2014 року про необхідність належного виконання умов кредитного договору, які залишені без задоволення. Останній платіж за кредитним договором був зроблений 19 травня 2014 року в сумі 617 доларів США. Станом на 09 січня 2015 року загальна заборгованість за кредитним договором (з урахуванням штрафних санкцій) становить 47 354 доларів 61 цент США, яку позивач просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів.

У березні 2015 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ "КБ "Надра", посилаючись на те, що 16 лютого 2007 року між нею та банком був укладений договір поруки № 1, відповідно до п. 5.9 якого цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного та належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, з умовами якого поручитель ознайомлений, та/або належного виконання поручителем зобов'язань за цим договором. 18 жовтня 2013 року до договору поруки були внесенні зміни, оформлені додатковим договором про внесення змін та доповнень до договору поруки від 16 лютого 2007 року № 1. Із наданого банком розрахунку вбачається, що позичальник здійснив останній платіж за кредитним договором 19 травня 2014 року, що не заперечується банком. Посилаючись на те, що банк повинен був пред'явити вимогу до неї про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не пізніше 05 листопада 2014 року, проте звернувся до суду лише 03 лютого 2015 року, тобто з пропуском встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку, позивач просила визнати договір поруки припиненим.

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "КБ "Надра" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 36-05/06/02/11400/2007/04, укладеного 16 лютого 2007 року між ним та ПАТ "КБ "Надра". В обґрунтування вимог зазначав, що кредит надано на споживчі цілі, проте, на порушення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) кредитний договір містить несправедливі умови, укладений із застосуванням відповідачем нечесної підприємницької практики, порушує принципи рівності сторін та не містить істотних умов, зокрема: деталізованої загальної вартості кредиту для споживача із розрахунком остаточних сум його погашення в майбутньому, чіткої річної відсоткової ставки, порядку сплати кредиту і нарахованих відсотків.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 25 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2015 року, позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 16 лютого 2007 року № 36-05/06/02/11/400/2007/04 у розмірі 47 354 доларів 61 цент США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_4 не оскаржуються, тому в цій частині в порядку ч. 1 ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи в позові ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що підстави для визнання кредитного договору недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" відсутні.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними та ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе встановлену ст. ст. 15 і 23 цього Закону відповідальність.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Судами встановлено, що 16 лютого 2007 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 36-05/06/02/11/400/2007/04, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 63 000 доларів США (а. с. 9).

Згідно з п. п. 1.3, 1.4, 4.3.11 укладеного кредитного договору процентна ставка за кредитом становить 12,49 % річних; строк повернення кредиту до 15 листопада 2019 року; при здійсненні повного дострокового погашення кредиту протягом перших двох років дії кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію у розмірі 2 % від початкової суми кредиту.

За змістом п. 1.5 спірного кредитного договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 06 листопада 2009 року № 1) надання кредиту відбувається лише за умови надання позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов'язань по цьому договору, а саме підписання та нотаріального оформлення договору іпотеки нерухомого майна, де вигодонабувачем є ВАТ "КБ "Надра". Позичальник має надати в банк копію договору страхування (страхового полісу) та копію документа, що засвідчує оплату страхового внеску.

Відповідно до п. п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 спірного кредитного договору повернення кредиту здійснюється шляхом перерахування на рахунок № 29095820001504 щомісячного мінімально необхідного платежу у розмірі 830 доларів США до 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.4 укладеного кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на фактичну кількість днів у період (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків зараховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

З метою належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, 16 лютого 2007 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

06 листопада 2009 року до кредитного договору було внесено зміни в частині страхування іпотечного майна (а. с. 12).

27 жовтня 2010 року кредитний договір було викладено в новій редакції, а 18 жовтня 2013 року проведено реструктуризацію простроченої заборгованості та внесено зміни і доповнення до кредитного договору (а. с. 13-20, 25-33).

Також, 18 жовтня 2013 року було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору поруки від 16 лютого 2007 року № 1, згідно з умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалася відповідати солідарно у повному обсязі перед банком за належне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що п. п. 1.3.1, 1.4, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 укладеного договору були передбачені розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність (до 20 числа щомісяця протягом 30 років), обсяги платежів (щомісяця ануїтет в розмірі 830 доларів США).

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦК України повно та всебічно встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи в частині вимог про визнання недійсним кредитного договору, й надавши їм належну оцінку, в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні цих вимог, виходячи із недоведеності обставин щодо невідповідності кредитного договору вимогам ст. ст. 626, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки оспорюваний правочин укладений між сторонами за їх взаємною згодою та відповідно до вимог чинного законодавства; при його укладенні сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, про що свідчать підписи сторін у кредитному договорі, договір не містить положень про зміни у витратах щодо обслуговування кредиту та плати за його дострокове погашення.

При цьому, позивач не скористався своїм правом на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону та не просив змінити або роз'яснити окремі положення оспорюваного кредитного договору.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваних рішеннях, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення спору про визнання недійсним кредитного договору не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.