6-35921ск15 Про захист честі та гідності малолітньої дитини, визнання інформації неправдивою, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди - 23.03.2016 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, до комунального закладу "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 11" Харківської обласної ради, ОСОБА_9 про захист честі та гідності малолітньої дитини, визнання інформації неправдивою, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 на рішення апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, звернулись до суду з позовом до комунального закладу "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 11" Харківської обласної ради, ОСОБА_9 про захист честі та гідності малолітньої дитини, визнання інформації неправдивою, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди.

Заявлені позовні вимоги позивачі мотивували наступним. Зокрема, ОСОБА_3, який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4, зазначав, що його донька навчається у 2-а класі школі-інтернату № 11 Харківської обласної ради. За період навчання, перший-другий клас, у класному приміщенні вчитель ОСОБА_11 неодноразово без будь-яких підстав і причин, знаходячись в агресивно-збудженому стані, виголошувала в адресу ОСОБА_4 непристойні фрази, підвищувала на неї голос.

Зазначав, що у зв'язку з вказаним здоров'я дитини почало погіршуватись, лікарями, зокрема психіатром, було рекомендовано спостереження в психоневрологічному відділенні, психологічна корекція, спостереження невролога за місцем проживання. Позивач вказував, що після проходження обстеження та виявлення значних вад здоров'я його дочка ОСОБА_4 по теперішній час перебуває вдома і не відвідує школу-інтернат № 11. На даний час ОСОБА_4 постійно перебуває під наглядом лікаря-педіатра і невролога Харківської міської дитячої лікарні № 5.

ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, зазначала, що її син ОСОБА_6, навчається у 2-а класі Харківської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів № 11. Зазначала, що ОСОБА_9 систематично у присутності учнів класу виголошувались публічні фрази: "Ти найтупіший учень, дурак, ідіот", однак вказана інформація є недостовірною та такою, що порочить честь і гідність її дитини.

ОСОБА_7, яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_8, також зазначала, що ОСОБА_11 систематично розповсюджувала в класному приміщенні школи-інтернату у присутності учнів класу неправдиву інформацію про її сина.

Враховуючи викладене, позивачі звернулись до суду з позовом, який просили задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2015 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2015 року змінено, позов задоволено частково.

Визнано інформацію, поширену ОСОБА_9 про малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в приміщенні комунального закладу "Харківська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 11" Харківської обласної ради в присутності учнів і вихователя публічної фрази "Ти дурепа" та фрази "Ти найтупіший учень, ідіот, дурак" недостовірною, такою, що порочить честь і гідність малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, у відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6, у відшкодування спричиненої моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_11 та її представник ОСОБА_10 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди під час розгляду справи встановили, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у 2-а класі школи-інтернату № 11 Харківської обласної ради. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається у 2-а класі Харківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 11. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 02 квітня 2014 року (наказ від 02 квітня 2014 року № 12-У) по 11 червня 2014 року (наказ від 11 червня 2014 року № 14-У про відрахування) навчався з 1 по 2 класи у Харківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів № 11.

Встановлено, що з 31 серпня 2001 року (наказ від 31 серпня 2001 року № 162) ОСОБА_11 працює в Харківській загальноосвітній школі-інтернату І-ІІ ступенів № 11 на посаді вчителя початкових класів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_4, та ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6, посилались на те, що ОСОБА_11 порушує права їхніх дітей, зокрема, неодноразово без будь-яких підстав і причин, знаходячись в агресивно-збудженому стані, публічно виголошувала на адресу їхніх дітей непристойні фрази, а саме по відношенню до ОСОБА_4 говорила: "Ти дурепа", а щодо ОСОБА_12: "Ти найтупіший учень, ідіот, дурак", чим завдала моральної шкоди.

11 листопада 2014 року батьки ОСОБА_4 звернулися із заявою до директора школи-інтернату Харківської обласної ради з проханням розібратися в ситуації, що склалася, і прийняти відповідні заходи з метою запобігання подібним протиправним діям з боку класного керівника ОСОБА_9, по відношенню не лише до їхньої дитини, але і по відношенню до інших дітей 2-а класу.

Встановлено, що внаслідок негативних висловлювань з боку ОСОБА_9, малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували на лікуванні, зокрема ОСОБА_4 знаходилася на лікуванні в Харківській міській клінічній лікарні № 5, де їй було встановлено діагноз: тривожний розлад дитячого віку, соматофорний розлад, викликаний сильною стресовою ситуацією.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 16 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають усіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Відповідно до ст. 19 Конвенції ООН "Про права дитини" держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про охорону дитинства" кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом указаної норми негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до роз'яснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, встановивши, що внаслідок непристойної поведінки ОСОБА_9, а саме брутальних висловлювань на адресу малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6, діти пережили нервовий стрес, у них з'явилися розлади психіки, вони перебували на лікуванні, дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо задоволення позову в частині визнання недостовірною інформацію та такою, що порочить честь і гідність малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6, поширену ОСОБА_9 про малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в приміщенні Харківської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів № 11 Харківської обласної ради в присутності учнів і вихователя публічної фрази "Ти дурепа" та фрази "Ти найтупіший учень, ідіот, дурак". Крім того, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з наявності підстав, передбачених ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України для відшкодування позивачам моральної шкоди, розмір якої суд правильно визначив, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь моральних страждань і переживань позивачів, завданих внаслідок неправомірних дій відповідача.

Отже, до зазначених висновків апеляційний суд дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.