Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В., суддів: Коротуна В.М., Нагорняка В.А., Мазур Л.М., Писаної Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке діє через представника Гриня Костянтина Андрійовича, на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2015 року,

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 06 березня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6 було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 417,82 грн зі сплатою за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач з урахуванням уточнень позовних вимог просив стягнути заборгованість у розмірі 39 499,21 грн, яка складається із заборгованості за процентами у розмірі 8 570,24 грн, комісії у розмірі 696,36 грн, пені у розмірі 28 970,86 грн, а також штрафи у розмірі 500 грн і 1 857,00 грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 06 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 було укладено договір банківських послуг шляхом написання позичальником заяви, за умовами якого позивач надає кредит у розмірі 2 417,82 грн на строк 24 місяці - з 06 березня 2007 року по 06 березня 2009 року зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язалась погашати заборгованість щомісяця шляхом сплати щомісячного платежу.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2008 року за укладеним кредитним договором було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість станом на 04 квітня 2008 року у загальному розмірі 4 424,47 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що строк дії укладеного сторонами договору закінчився 06 березня 2009 року, а до суду позивач звернувся у березні 2014 року, а тому позивачем пропущений загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суди правильно не взяли до уваги твердження позивача про збільшення сторонами строку позовної давності до 5 років з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

У ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У справі, яка переглядається, суди встановивши, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), п. 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 06 березня 2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, дійшов обґрунтованого висновку, що сторонами не досягнуто згоди щодо збільшення строку позовної давності.

Також суди обґрунтовано не взяли до уваги твердження позивача про те, що відповідачем вчинені дії, які відповідно до ст. 264 ЦК України свідчать про переривання перебігу позовної давності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 24 червня 2011 року, 31 серпня 2011 року, 09 липня 2012 року відбулося списання коштів у погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 1 095,36 грн, яку банк здійснив на підставі п. 3.2.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт).

У частині 1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що списання позивачем коштів з інших рахунків відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором не є діями, які свідчать про визнання боржником боргу.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суди відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Отже, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, а тому їх на підставі ст. 337 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.