Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Аракс-груп", реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності на нерухоме майно, за касаційними скаргами Одеської міської ради, яка діє через представника Поповську Інну Петрівну, та заступника прокурора Одеської області на рішення апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015 року,

У березні 2014 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив:

- визнати недійсними договір купівлі-продажу від 06 березня 2013 року 1/2 частини нежитлової будівлі, загальною площею 146,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 березня 2013 року 1/2 частини нежитлової будівлі, загальною площею 146,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- витребувати з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Аракс-груп" (далі - ТОВ "Аракс-груп") нежитлову будівлю загальною площею 146,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2052185 від 29 квітня 2013 року 12:48:09 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції Одеської області скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2233876 від 14 травня 2013 року 11:54:25 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

- визнати за державою в особі Одеської міської ради право власності на нежитлову будівлю, площею 146,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2015 року позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06 березня 2013 року 1/2 частини нежитлової будівлі, загальною площею 146,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 07 березня 2013 року 1/2 частини нежитлової будівлі, загальною площею 146,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Аракс-груп" нежитлову будівлю, загальною площею 146,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 06 березня 2013 року і від 07 березня 2013 року та в частині витребування з незаконного володіння ТОВ "Аракс-груп" нежитлової будівлі, загальною площею 146,2 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради скасованоі ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник Одеської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Заступник прокурора Одеської області у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року та додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року за ОСОБА_4 визнано право власності на допоміжне приміщення (горище) площею 106,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та на нежитлову будівлю, площею 146,2, кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Після набрання 02 жовтня 2012 року заочним рішенням законної сили, ОСОБА_4 29 грудня 2012 року зареєструвала право власності на спірне нежитлове приміщення, площею 146,2, кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 37076538 від 29 грудня 2012 року.

06 березня 2013 ОСОБА_4, через представника ОСОБА_7, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужила ОСОБА_8 1/2 частини нежитлової будівлі, загальною площею 146,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

07 березня 2013 ОСОБА_4, через представника ОСОБА_7, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужила ОСОБА_8 решту 1/2 частини нежитлової будівлі, загальною площею 146,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому відповідач ОСОБА_5 відчужив спірне нежитлове приміщення, загальною площею 146,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ "Аракс-Груп".

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2013 року було скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2012 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2013 року позов ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності на допоміжне приміщення було залишено без розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Предметом спору у даній справі є нежитлове приміщення, площею 146,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що прокурором, який звернувся до суду із позовом в інтересах Одеської міської ради, не надано доказів на підтвердження того, що саме міська рада є власником спірного нежитлового приміщення, що могло б свідчити про порушення її прав укладенням оспорюваних правочинів.

Так, у статті 388 ЦК України визначені випадки, в яких власник майна має право витребувати майно від набувача, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірне нежитлове приміщення вибуло із володіння Одеської міської ради.

Більше того, у позовній заяві заступника прокурора Приморського району м. Одеси зазначено, що спірна будівля є самочинно збудованою та розташована на земельній ділянці, яка у власність чи в оренду нікому не передавалась, отже ці обставини визнаються сторонами, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Відповідно до довідки Управління з майнових відносин Одеської обласної ради від 12 листопада 2015 року № 04-00\2723 будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 не передавалася Одеською обласною радою на баланс Одеської міської ради.

Крім того, Одеська міська рада подала до господарського суду Одеської області позов про визнання права власності на спірне приміщення.

Відтак, застосування способу захисту, передбаченого ст. 388 ЦК України, у даному випадку є неналежним в розумінні ст. 16 ЦК України.

З урахуванням вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що визначені позивачем способи захисту порушених, на його думку, прав територіальної громади м. Одеси, з наведених ним підстав, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Твердження представника Одеської міської ради про необхідність скасування рішення апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд для надання можливості для подачі доказів того, що саме спірне майно належить територіальній громаді, оскільки вказані докази могли бути подані, однак суд їх не витребував, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З указаного вбачається, що саме сторони повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а суд у відповідності до вимог статей 213, 214 ЦПК України вирішує справу на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених наданими сторонами доказами, оскільки сам не наділений повноваженнями по збиранню доказів.

Таким чином, апеляційний суд відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна.

Інші доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, а тому його необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Одеської міської ради, яка діє через представника Поповську Інну Петрівну, та заступника прокурора Одеської області відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.