Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Ткачука О.С., Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області, про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування зняття з обліку та державної реєстрації транспортного засобу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року,-

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, в якому просила витребувати від ОСОБА_7 автомобіль марки ВАЗ 21051, визнати за нею право власності на Ѕ частини зазначеного автомобіля та скасувати зняття з обліку та державну реєстрацію автомобіля ВАЗ 21051, 1983 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, проведені 31 січня 2015 року Нововолинським Центром державної автомобільної інспекції 0703 у Волинській області.

Позов мотивовано тим, що 6 серпня 1972 року між позивачем та ОСОБА_9 було укладено шлюб, під час якого у 1983 році ними придбано зазначений автомобіль. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшов вказаний вище автомобіль, що є спільною сумісною власністю подружжя. Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину, є позивач та дочки померлого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 За життя ОСОБА_9, а саме: 01 жовтня 2009 року видав нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження належним йому на праві спільної сумісної власності автомобілем на ім'я своєї онуки ОСОБА_8 та її чоловіка ОСОБА_8 До моменту смерті ОСОБА_9 спірний автомобіль знаходився у ОСОБА_7, який також є онуком померлого ОСОБА_9 Позивач посилалася на те, що при оформлені спадщини після смерті чоловіка, їй стало відомо, що автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя, 31 січня 2015 року знято з обліку і зареєстровано на відповідача ОСОБА_7 Зняття транспортного засобу з обліку проведено ОСОБА_8 на підставі довіреності від 01 жовтня 2009 року, яка втратила чинність в зв'язку із смертю довірителя. Вважає, що відповідач навмисно приховав цей факт, достовірно знаючи про смерть ОСОБА_9, а лише переслідував мету заволодіння спірним автомобілем, що підлягає включенню до спадкової маси, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 11 червня 2015 року позов ОСОБА_9 задоволено частково. Скасовано зняття з обліку та державну реєстрацію автомобіля марки ВАЗ 21051, 1983 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, за ОСОБА_7, проведені 31 січня 2015 року Нововолинським Центром ДАІ 0703 у Волинській області. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 автомобіль марки ВАЗ 21051, 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, та передано його ОСОБА_9 Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року рішення міського суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частини автомобіля марки ВАЗ 21051, 1983 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_9, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив того, що видана ОСОБА_9 довіреність припинила дію у зв'язку з його смертю, тому зняття з обліку та державна реєстрація автомобіля за ОСОБА_7 є незаконною та підлягає скасуванню. Оскільки частина спірного автомобіля, який входить до складу спадщини померлого співвласника ОСОБА_9, належить його дружині ОСОБА_6, він вибув з володіння поза її волею, а відтак підлягає витребуванню на її користь з незаконного володіння ОСОБА_7

Відмовляючи в частині вимог про визнання права власності на Ѕ частини спірного автомобіля, суд виходив з того, що позивач не позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі по спливу шести місяців з часу відкриття спадщини.

Скасовуючи рішення місцевого суду, визнаючи за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частини автомобіля та відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6, як співвласник спірного автомобіля, не позбавлена можливості оспорити договір щодо відчуження даного транспортного засобу і це відповідатиме способу захисту порушеного права, передбаченого ст. 16 ЦК України.

При цьому, зазначив, що місцевий суд, задовольняючи позов в частині скасування зняття з обліку та державної реєстрації вказаного автомобіля, помилково вирішив питання про права та обов'язки Нововолинського Центру ДАІ 0703 у Волинській області, який не є стороною у справі, а зазначений в якості третьої особи.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судами надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що 06 серпня 1972 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, під час якого у 1983 році ними було придбано автомобіль марки ВАЗ 21051, 1983 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину, є позивач та дочки померлого ОСОБА_10 та ОСОБА_11

За життя, а саме: 01 жовтня 2009 року ОСОБА_9 видав нотаріально посвідчену довіреність на право розпорядження належним йому на праві спільної сумісної власності автомобілем на ім'я своєї онуки ОСОБА_8 та її чоловіка ОСОБА_8

До моменту смерті ОСОБА_9 спірний автомобіль знаходився у ОСОБА_7, який також є онуком померлого ОСОБА_9

На підставі довіреності від 01 жовтня 2009 року ОСОБА_8 31 січня 2015 року зняв спірний автомобіль з обліку і зареєстровав на відповідача ОСОБА_7

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреність є письмовий документ, що видається особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ст. 244 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.

Також колегія суддів не погоджується з доводами позивача про те, що спір має бути вирішений на підставі ст. 387 ЦК України, оскільки вказана норма права застосовується лише при вирішення позову власника майна. Враховуючи, що ОСОБА_6 належить Ѕ частини автомобіля, вона має право на оспорювання правочину щодо його відчуження, який оформлений довідкою-рахунком, на підставі положень ст. 215 ЦК України.

Таким чином, при вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін рішення апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.