Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П., Попович О.В., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року,

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, посилаючись на фактичне існування сім'ї, оскільки з грудня 2001 року вони з відповідачем не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, оскільки втратили один до одного почуття поваги і любові.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року позов задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований 15 червня 2001 року Центральним відділом реєстрації шлюбів у м. Києві з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 877 - розірвано.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й провадження в справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просить постановлену ухвалу апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першоїабо апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року, ухваленого в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визнання права власності на майно, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме розірвано шлюб, укладений 15 червня 2001 року між сторонами, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення та ухвалу суду першої інстанції визначені положеннями ст. 307 ЦПК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205, 207 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, якщо є таке, що набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимоги та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року в частині розірвання шлюбу скасовано й у вказаній частини провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, через наявність рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року, постановленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, на час постановлення оскаржуваної ухвали, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року, наявність якого стала підставою для закриття провадження у даній справі було скасовано й провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - закрито у зв'язку з наявність рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2005 року.

Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2004 року, яким було вирішено спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, було скасовано в апеляційному порядку, унаслідок чого помилково закрив провадження у даній справі з підстав п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого у сторін спору.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За таких обставин, постановлена у справі ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з підстав, передбачених ст. 342 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ухвала оскарженню не підлягає.