6-34392ск15 Про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та договорів купівлі-продажу квартир - 16.03.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, комунальне підприємство "Криворізьке бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Пахомова Н.І., приватний нотаріус ІвановаС.Я., про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та договорів купівлі-продажу квартир, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року,

Прокурор Саксаганського району м. Кривого Рогу звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_4, управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - УЖКГ виконкому Криворізької міської ради), обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_3 звернувся до Саксаганської прокуратури м. Кривого Рогу про захист його інтересів щодо незаконного позбавлення права на житло. 24 липня 2006 року вироком суду ОСОБА_3 був засуджений до позбавлення волі строком на 2 роки. В період відбуття покарання до нього приїхала його рідна сестра ОСОБА_9, розповіла про те, що скоро закінчуються строки приватизації житлових приміщень у зв'язку з чим треба встигнути приватизувати квартиру, де мешкають і зареєстровані він та його мати. Для цього ОСОБА_3 надав їй довіреність від 28 липня 2006 року № 8, посвідчену начальником Широковського виправного центру № 75 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області, де він відбував покарання. Після того, як сестра поїхала, він передумав, викликав свою жінку - ОСОБА_10 та видав їй довіреність від 08 серпня 2006 року № 9, якою відмінив дію довіреності від 28 липня 2006 року № 8. ОСОБА_6, у серпні 2006 його мати - ОСОБА_4 отримала довіреність від 18 серпня 2006 року № 10 від невстановленої особи, виданої начебто від імені ОСОБА_3, здійснила приватизацію квартири на своє ім'я та продаж квартири. Висновком експертів (л/с 26-34) встановлено, що довіреність від 18 серпня 2006 року № 10 ОСОБА_3 не підписував та не видавав. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсними свідоцтво про право власності на житло від 11 вересня 2006 року № 989, виданого за розпорядженням управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради від 30 серпня 2006 року № С799; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27 жовтня 2006 року № 3741, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Івановою С.Я.; та договір купівлі-продажу вказаної квартири від 13 лютого 2007 року № 13604, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Похомовою Н.І.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2008 року у цивільній справі № 2-781/08 року позов задоволено. Визнано недійсними свідоцтво про право власності на житло від 11 вересня 2006 року № С989, видане за розпорядженням УЖКГ виконкому Криворізької міської ради від 30 серпня 2006 року № С799; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 27 жовтня 2006 року № 3741, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Івановою С.Я.; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від13 лютого 2007 року № 13604, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Похомовою Н.І. Скасовано реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_2 у комунальному підприємстві "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Зобов'язано сторони правочинів, які визнані недійсними, повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання недійсного правочину. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Із заяви секретаря Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу вбачається, що цивільну справу № 2-781/08 року за позовом прокурора Саксаганського району в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та УЖКГ виконкому Криворізької міської ради про визнання недійсним свідоцтва про права власності на житло, втрачено.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 липня 2015 року втрачене судове провадження у вищевказаній цивільній справі відновлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні Ініціативи") просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2006 року № 3741, укладеного між нею та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Івановою С.Я., витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 07 лютого 2007 року № 13490747 (а. с. 56, 58).

Відповідно до листа комунального підприємства бюро технічної інвентаризації від 28 травня 2015 року № 1266, згідно з архівною справою, станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано в комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" на ім'я ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № С-19, виданого 25 січня 2011 року УЖКГ виконавчого комітету Криворізької міської ради, згідно з розпорядженням від 21 січня 2011 року № С- 23 (а. с.115).

Згідно з витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 16 березня 2007 року № 13901717 власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2007 року № 849607, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 13604 (а. с. 59).

Також встановлено, що 13 лютого 2007 року між акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк") та ОСОБА_12 було укладено договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 12 600 доларів США терміном до 12 лютого 2019 року включно

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору 13 лютого 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки № 0307/0207/71-044-Z-1, предметом якого є належна ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2007 року квартира АДРЕСА_2.

Згідно з договором факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", яке у свою чергу є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", відступило товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс", яке пізніше відступило ТОВ "Кредитні ініціативи", права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема, й укладеними з ОСОБА_6

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність передбачених ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги, а вимоги, пов'язані із отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу.

ОСОБА_6 погодитися із такими висновками судів не можна з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 листопада 2012 року за договором факторингу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_6 на підставі договору про надання кредиту від 13 лютого 2007 року № 0307/0207/71-044.

Цього ж дня між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, який був нотаріально посвідчений та за реєстровим № 39160923 у Державний реєстр іпотек було внесено зміни відповідно до відступлення прав вимог на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 28 листопада 2012 року, зокрема, за реєстровим номером № 4529679.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України доводи апеляційної скарги та докази, надані на її обґрунтування, належним чином не спростував, зазначивши, що у ТОВ "Кредитні ініціативи" наявне право тільки грошової вимоги до ОСОБА_6 за кредитним договором від 13 лютого 2007 року № 0307/0207/71-044, дійшов помилкового висновку про те, що на порушення ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу передавалися вимоги клієнта до боржника, пов'язані із отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі.

Також, поза увагою суду залишилося те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК Українипідставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції повністю не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені порушення норм процесуального права призвели до передчасного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.