6-35622ск15 Про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу предмета іпотеки в управління та виселення - 09.03.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки, передачу предмета іпотеки в управління та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2015 року,

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду із вказаним вище позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області, у якому просило суд: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором від 04 грудня 2007 року в розмірі 2 573 168 грн 50 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку загальною площею 157,5 кв. м., житловою площею - 80,2 кв. м., гаража, убиральні, льоху, водопроводу, огорожі, замощення, зливної ями, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а також виселити з зазначеної адреси житлової нерухомості осіб, які там зареєстровані та проживають, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Крім того, позивач просив суд передати йому будинок (предмет іпотеки) в управління до моменту реєстрації права власності на нього за банком з метою вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки.

Позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" обґрунтувало тим, що відповідно до умов кредитного договору від 04 грудня 2007 року та додаткових угод до нього від 04 грудня 2007 року, 20 березня та 04 вересня 2008 року ОСОБА_7 було надано позивачем кредит в сумі 440 тис грн на строк до 03 грудня 2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за вказаним кредитним договором, 04 грудня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6, а також між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_9 було укладено договори поруки.

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за вказаним кредитним договором, 04 грудня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, предметом якого є будинок НОМЕР_1, розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 157,5 кв. м.

Позичальник не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення сплати обов'язкових щомісячних платежів, станом на 05 березня 2014 року, кредитна заборгованість перед банком склала 2 573 168 грн 50 коп. яку в добровільному порядку відповідачі погашати відмовляються, а тому банк звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором від 04 грудня 2007 року в сумі 2 573 168 грн 50 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В задоволенні позовних вимог про виселення відмовлено.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 серпня 2015 року предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 передано в управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2015 року залишено без змін, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про передачу предмета іпотеки - будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2015 року в частині залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2015 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_7, було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику ОСОБА_7 було надано в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності та цільового використання, кредитні кошти в розмірі 440 тис грн, видача яких здійснювалася окремими частинами (траншами) відповідно до додаткових угод до основного договору, а саме додаткових угод від 04 грудня 2007 року, від 20 березня 2008 року та додаткової угоди від 04 вересня 2008 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, розмір яких визначений в п. 3.1 кредитного договору, в обмін на зобов'язання позичальника повернути всі отримані кредитні кошти у валютах заборгованості за кожним траншем у строки, встановлені додатковими угодами до договору, укладеними між сторонами, з остаточним поверненням до 03 грудня 2022 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеним кредитним договором, 04 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_6, а також між банком та ОСОБА_9 було укладено договори поруки відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 04 грудня 2007 року солідарно із позичальником.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором, 04 грудня 2007 року між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_6, як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір, предметом якого є будинок НОМЕР_1, розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 157,5 кв. м, що складається із житлового будинку - 80,2 кв. м, гаража, убиральні, льоху, водопроводу, огорожі, замощення, зливної ями, зливної ями, та який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 на підставі договору обміну від 22 жовтня 2002 року.

Судом також встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором позичальником ОСОБА_7 банк пред'явив позов до суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_7 та поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02 лютого 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 31 травня 2011 року та набрало законної сили, позов банку було задоволено, стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 солідарно на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором від 04 грудня 2007 року в розмірі 885 350 грн 06 коп.

Вказане рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, заборгованість, яка була визначена баком станом на 05 листопада 2010 року, не погашена.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 04 грудня 2007 року станом на 05 березня 2014 року становить 2 573 168 грн 50 коп., з якої: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 254 325 грн 93 коп.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 144 036 грн 70 коп.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 7 584 грн 44 коп.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 351 048 грн 39 коп.; сума строкової заборгованості по щомісячній комісії - 924 грн; сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії - 48 263 грн 60 коп.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам та комісії (за період з 03 березня 2013 року по 03 березня 2014 року в розмірі 1 766 985 грн 44 коп.), що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Ухвалюючи у справі судові рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем розміру кредитної заборгованості позичальника та наявності у банка права вимоги до іпотекодавця щодо стягнення такої кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань та не суперечить положенням ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Також суд прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідачів із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла, оскільки предмет іпотеки придбаний не за рахунок кредитних коштів і в даному випадку має застосовуватися ч. 2 ст. 109 ЖК України, якою передбачено неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року, справа № 6-39цс15).

З такими висновками погодився і апеляційний суд.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі про задоволення позову в частині передачі предмета іпотеки в управління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, районний суд виходив з положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, крім іншого, зазначаються заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

З такими висновками апеляційний суд не погодився та скасував додаткове рішення районного суду, пославшись на ст. 34 Закону України "Про іпотеку", зі змісту якої вбачається, що передача іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період до його реалізації здійснюється з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна, а отже, зважаючи на особливість предмета іпотеки - будинку, в якому проживають фізичні особи - іпотекодавці, така іпотека не може бути переданою в управління банку.

Крім того, колегія суддів дійшла висновків, що позивачем не доведено необхідності передачі іпотекодержателю в управління предмета іпотеки до моменту реалізації права власності цього предмета іпотеки за банком, а також дійшла висновків, що передача будинку в управління буде порушувати гарантовані чинним ЖК України (5464-10) права громадян на житло.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 зводяться до того, що судами при розгляді справи не визначено ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в грошовому вираженні, що суперечить вимогам ст. ст. 39, 43 Закону України "Про іпотеку".

Такі доводи заявника є безпідставними, оскільки судом першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, початкова ціна предмета іпотеки встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності і зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 23 грудня 2015 року, справа № 6-1205цс15.

За правилами ч. 2 ст. 337 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи матеріали висновків суду апеляційної інстанції про часткову доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог не спростовують, а тому, керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ