Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючогоТкачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В.,Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Житомирської міської ради, про зміну порядку спілкування та виховання онука, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Житомирської міської ради, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила змінити порядок спілкування відповідачів з онуком - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановивши їм час побачення з онуком кожну другу неділю щомісяця з 14.00 год. до 16.00 год. поза межами проживання дитини в межах м. Житомира та в присутності матері.

Позивач ОСОБА_6 зазначила, що кожне побачення з онуком відповідачі перетворюють в конфлікт з викликом міліції та соціальних служб, що негативно впливає на її сина. Період спілкування відповідачів з дитиною, встановлений попередньо судовим рішенням, і він є досить великим, при цьому, не враховано віку дитини та його режим, інтереси сім'ї тощо.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про часткове задоволення позову.

Змінено порядок спілкування ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з малолітнім онуком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлений рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2014 року.

Встановлено ОСОБА_7 і ОСОБА_8 час спілкування з малолітнім онуком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної другої та четвертої неділі щомісяця з 10.00 год. до 13.00 год. поза межами проживання дитини в межах м. Житомира.

Стягнуто з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 по 182 грн 70 коп. судових витрат з кожного.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2015 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді справи судами встановлено, що ОСОБА_6 є матір'ю малолітнього ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із нею.

Батько дитини - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_8, ОСОБА_7 є бабою і дідом дитини.

11 лютого 2014 року ОСОБА_6 повторно уклала шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у неї народилась дочка ОСОБА_11.

Рішенням Корольовського районного сулу м. Житомира від 21 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 вересня 2015 року, задоволено заяву ОСОБА_12 про усиновлення малолітнього ОСОБА_9

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2014 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 встановлено час спілкування з малолітнім онуком ОСОБА_9 щонеділі та в день народження дитини: з 09.00 год. до 14.00 год. поза межами місця проживання дитини в межах м. Житомира. 02 вересня 2014 року на виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження, виконання проводилось за участю представників соціальних служб, державного виконавця та працівників міліції.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 07 липня 2015 року встановлено ОСОБА_13 (матері ОСОБА_8.) час спілкування з правнуком ОСОБА_9 - кожну другу неділю щомісяця з 14.00 год. до 16.00 год. поза межами місця проживання дитини в межах м. Житомира.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 липня 2014 року за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_6 встановлено час спілкування з онуком ОСОБА_9 Встановлений даним рішенням час спілкування не є великим і не створює перешкод режиму дитини з урахуванням віку останньої. Фактичне звернення ОСОБА_6 із даним позовом є спробою зміни вказаного рішення суду апеляційної інстанції, що набрало законної сили, і з яким ОСОБА_6 погодилась.

Апеляційний суд з такими висновками не погодився, встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було отримано висновок органу опіки та піклування щодо вирішення питання про зміну способу і порядку спілкування з дитиною, такий висновок отримано судом при апеляційному розгляді справи, разом із тим суд визнав даний висновок не мотивованим і таким, що не враховує інтереси малолітньої дитини, її вік, режим дня та відносини, які склалися між сторонами у справі. З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що є підстави для зміни порядку спілкування з онуком - кожної другої і четвертої неділі щомісяця з 10.00 год. до 13 год. поза межами проживання дитини в межах м. Житомира, посилаючись на те, що такий порядок враховує розумний баланс на участь сторін у вихованні та спілкуванні з малолітнім.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки дане питання було предметом дослідження судом першої інстанції і висновки апеляційного суду доводів районного суду про безпідставність позову не спростовують.

Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Вищезазначеним рішенням апеляційного суду за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такий порядок спілкування встановлено.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При розгляді справи судом першої інстанції висновок органу опіки і піклування щодо доцільності зміни порядку спілкування та виховання малолітнього сторонами не надавався.

Висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради як органу опіки та піклування щодо участі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вихованні онука ОСОБА_9, затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21 жовтня 2015 року, був витребуваний за ініціативою суду при розгляді апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції без достатніх правових підстав відхилив висновок органу опіки та піклування, самостійно визначивши порядок спілкування та виховання малолітнього з бабою і дідом, не зазначивши при цьому, чи є даний висновок недостатньо обґрунтованим і яким чином він суперечить інтересам дитини.

При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Крім того, змінюючи порядок спілкування баби та діда з онуком, суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідачів про те, що до часу перебування дитини з дідом та бабою враховується час переїзду з одного місця проживання до іншого.

Апеляційний суд фактично не мотивував необхідності змін порядку спілкування з малолітньою дитиною, який був встановлений рішенням суду Житомирської області від 03 липня 2014 року.

З наведеного вище вбачається, що апеляційним судом зроблено помилкові висновки про підставність зміни порядку спілкування та виховання малолітнього.

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову є обґрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апеляційного суду і наявними в матеріалах справи документами.

Виходячи з наведеного, оспорюване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення районного суду, як це передбачено ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 23 жовтня 2015 року скасувати, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 серпня 2015 року залишити в силі.

ухвала оскарженню не підлягає.