Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_6, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", в інтересах якого діє Нижник Вікторія Вікторівна, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року,

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6,третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7.) про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 28 лютого 2008 року між ним та ФОП ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 48.1/05-КЛТ-08, згідно з яким банк відкрив позичальнику траншову кредитну лінію в межах загальної суми 7 500 000,00 грн. Видача траншів здійснювалась на підставі додаткових угод до кредитного договору, які є його невід'ємною частиною, а саме: згідно Додаткової угоди № 1 від 29 лютого 2008 року було надано кредит в розмірі 1 000 000,00 грн; згідно Додаткової угоди № 2 від 11 березня 2008 року - 500 000,00 грн; згідно Додаткової угоди № 3 від 12 травня 2008 року - 500 000,00 грн; згідно Додаткової угоди № 4 від 03 червня 2008 року - 1 000 000,00 грн; згідно Додаткової угоди № 5 від 08 вересня 2008 року - 1 000 000,00 грн. За умовами кредитного договору та додаткових угод до нього позичальник повинен був повернути позивачу надані грошові кошти згідно з графіком у рівних частинах у розмірі 156 250,00 грн, починаючи з лютого 2009 року, але не пізніше 27 лютого 2013 року.

28 лютого 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, відповідно до якого майновими поручителями ОСОБА_9 та ОСОБА_6 передано в іпотеку банку належне їм на праві власності майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за цією ж адресою.

У зв'язку з неналежним виконанням ФОП ОСОБА_7 умов кредитного договору та додаткових угод до нього, утворилась заборгованість, яка станом на 27 серпня 2015 року становить 20 606 065,21 грн, тому позивач просив, з урахуванням збільшених позовних вимог, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 1 770,8 кв. м, що складається з АА1аа1а2 - житловий будинок, цегла; земельну ділянку за цією ж адресою, загальною площею 758,74 кв. м, що належать відповідачу на праві власності, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Родовід Банк", в інтересах якого діє Нижник В.В., просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального й процесуального права, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 лютого 2008 року між ВАТ "Родовід Банк", правонаступником якого є ПАТ "Родовід Банк", та ФОП ОСОБА_7 укладений кредитний договір № 48.1/05-КЛТ-08, згідно з яким позивач надав позичальнику кредити на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору підставою для надання кредитів були додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін.

Додатковою угодою № 1 від 29 лютого 2008 року до кредитного договору від 28 лютого 2008 року банк надав позичальнику кредит (транш) в розмірі 1 000 000,00 грн. Додатковою угодою № 2 від 11 березня 2008 року - 500 000,00 грн. Додатковою угодою № 3 від 12 травня 2008 року - 500 000,00 грн. Додатковою угодою № 4 від 03 червня 2008 року - 1 000 000,00 грн. Додатковою угодою № 5 від 08 вересня 2008 року - 1 000 000,00 грн.

28 лютого 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, згідно з яким, майнові поручителі передали в іпотеку банку належне їм на праві власності нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 758,74 кв. м, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно розрахунку, наданого позивачем заборгованість за кредитним договором станом на 27 серпня 2015 року складає 20 606 065,21 грн.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 27 лютого 2013 року.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до п. 3.1.5 кредитного договору банк має право, у разі порушення позичальником умов цього договору, вимагати дострокового повернення кредитів, сплати процентів за фактичний час користування кредитом та/або розірвання цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог, звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 16 березня 2009 року ПАТ "Родовід Банк" направив позичальнику ФОП ОСОБА_7 та майновому поручителю ОСОБА_6 вимоги про дострокове погашення всієї суми кредиту протягом тридцяти днів з моменту її отримання (а. с. 37 том 1). Вказані вимоги банку були отримані ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в цей же день - 16 березня 2009 року, що підтверджується їх підписами про отримання.

Отже, повне дострокове погашення кредиту повинно було відбутися через тридцять днів після отримання позичальником досудової вимоги про повне дострокове погашення боргових зобов'язань, тобто 15 квітня 2009 року.

У зв'язку з невиконанням позичальником вищезазначених вимог, 19 червня 2009 року ВАТ "Родовід Банк" звертався до Ленінського районного суду м. Кіровограда за захистом своїх порушених прав з позовом до ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ТОВ "Єлизаветградська транспортна компанія" про стягнення заборгованості за наслідком якого 21 липня 2011 року було ухвалене рішення, яким достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором від 28 лютого 2008 року.

За таких обставин, ПАТ "Родовід Банк", пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання з 27 лютого 2013 року на 15 квітня 2009 року й був зобов'язаний пред'явити позовв межах позовної давності, тобто до 15 квітня 2012 року.

Однак, ПАТ "Родовід Банк" звернувся до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки 12 червня 2013 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов до правильного висновку, що у зв'язку з реалізацією банком свого права на дострокове повернення кредиту в повному обсязі, банк пропустив трирічний строк звернення до суду з указаним позовом за захистом свого порушеного права про застосування наслідків якого наполягав відповідач.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій, правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Установивши, що оскаржувані рішення відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України, та керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", в інтересах якого діє Нижник Вікторія Вікторівна, відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.