Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 лютого 2016 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири.

Наобґрунтування своїх вимог посилався на те, що він з відповідачем є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Зазначав, що він через погіршення стосунків з відповідачем бажає припинити право спільної сумісної власності.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просив припинити право спільної сумісної власності на вищевказану квартиру.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано в порядку поділу спільного сумісного майна за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Вказане рішення суду оскаржила до апеляційного суду ОСОБА_5, посилаючись на те, що вказаним рішенням порушуються її права на спірну квартиру.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 лютого 2016 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03 березня 2007 року реєстраційний № 7-07-286646 виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2.

ОСОБА_3, звертаючись до суду просив припинити право спільної сумісної власності на квартиру та визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири. При цьому послався на те, що між ним і відповідачкою виник спір щодо користування квартирою. На час звернення до суду сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до свідоцтва про право власності, квартира АДРЕСА_3 була зареєстрована за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) презюмується, що частки співвласників є рівними.

ОСОБА_4 проти позову заперечувала, але копію рішення отримала 19 листопада 2013 року і в апеляційному порядку його не оскаржувала, а 13 жовтня 2014 року подарувала належну їй Ѕ частку квартири своїй донці ОСОБА_5 Встановлено, що в договорі дарування є посилання на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2013 року.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Здійснення права спільної часткової власності регулюється нормою ст. 358 ЦК України.

Отже, правильними та обґрунтованими є висновки судів про те, що при житті ОСОБА_4 погодилася з рішенням суду про визнання за співвласниками спірної квартири права спільної часткової власності, на підставі зазначеного рішення суду подарувала належну їй Ѕ частину квартири своїй донці. Таким правом 24 листопада 2014 року скористався співвласник квартири ОСОБА_6, який подарував належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального та матеріального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.