692/868/15-ц Про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору - 12.12.2016 Прийняття

Умнової О.В., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 21 липня 2016 року,-

У липні 2015 року позивач - публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 424331,36 грн.

Позов мотивовано тим, що 18 березня 2008 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати ОСОБА_4 кредит у сумі 23444,82 дол. США зі сплатою 13,5% річних. Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_4 зобов'язувалася в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит. Остаточна дата повернення кредиту 19 березня 2015 року. Додатковим договором від 15 січня 2009 року остаточна дата повернення кредиту визначена 19 березня 2020 року. Оскільки, ОСОБА_4 зобов'язання за договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 19 червня 2015 року має прострочену заборгованість, яка у добровільному порядку погашена не була, у зв'язку з чим ПАТ "Альфа-Банк" звернувся до суду з даним позовом.

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила розірвати кредитний договір № 700004742 від 18 березня 2008 року з наступними змінами і доповненнями, укладений між ОСОБА_4 і ПАТ "Альфа-Банк".

Мотивувала вимоги тим, що при підписанні договору від 15 січня 2009 року про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору від 18 березня 2008 року № 700004742, банк зазначаючи в самому тексті документу відсоткову ставку 13,5% насправді застосував більшу, чим порушив ч.2, 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції на час укладення договору). ОСОБА_4 вважає, що умови кредитного договору не містять необхідної, повної та достовірної інформації про продукцію, що спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, що є підставою для розірвання кредитного договору. Зазначила, що згідно розрахунку банком застосовано ставку 16,5 % річних.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 20 травня 2016 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Розірвано кредитний договір № 700004742 від 18 березня 2008 року з наступними змінами і доповненнями, укладений між ОСОБА_4 і публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк".

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 21 липня 2016 року рішення районного суду скасовано з ухваленням нового рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-Банк" в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором за кредитом - 326995,34 грн; за відсотками 34903,03 грн; пеня 62432,99 грн, а всього 424331,36 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Представник ОСОБА_4, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, у зв'язку із чим, обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та вирішив спір по суті.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно пункту 1 розділу 1 "Базові умови кредитування" кредитного договору № 700004742 від 18 березня 2008 року, укладеного між сторонами у справі, кредитний договір складається з розділу № 1 "Базові умови кредитування" та розділу № 2 "Загальні умови кредитування фізичних осіб", які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ. Обидва розділи договору носять письмову форму та підписані сторонами.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 1 "Базові умови кредитування" ОСОБА_4 надано кредит в сумі 23444,82 долара США. Пунктом 2.1 договору встановлено відсоткову ставку 13,5% річних. П.6.2 розділу 2 "Загальні умови кредитування фізичних осіб", укладеного сторонами кредитного договору передбачено можливість змінити банком в односторонньому порядку розмір процентів за користування кредитом в разі зміни ситуації на світових фінансових ринках або на фінансовому ринку України, облікової ставки НБУ, індексу інфляції.

З 01 вересня 2008 року банк в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку до 16,5% річних.

Підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку банком було проведено в вересні 2008 року до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) .

До кредитного договору № 700004742 від 18 березня 2008 року був підписаний розділ другий "Сідай за кермо" де визначено загальні умови кредитування фізичних осіб, з яким особисто під підпис була ознайомлена ОСОБА_4, а також додатково ознайомлено та підписано графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг до спірного кредитного договору.

ОСОБА_4 були повністю відомі істотні умови кредитного договору, так як вона не зверталась до кредитора за роз'ясненням положень договору, які їй були не зрозуміли, тим самим погоджуючись із всіма умовами кредитного договору, в тому числі і на підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку банком.

ПАТ "Альфа-Банк" виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, відкривши ОСОБА_4 позичковий рахунок і здійснивши вдачу кредитних коштів на підставі письмової заяви останньої.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_4 не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що кредитор ввів її в оману, щодо істотних умов договору та про те, що в порушення умов договору та ЦК України (435-15) , та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не надано доказів порушення банком при укладенні договору умов та порядку підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки, так як цей порядок та умови були чітко визначені пунктом 6.2 кредитного договору.

При цьому, апеляційним судом вірно зазначено, що в разі не згоди з умовами кредитного договору ОСОБА_4 могла скористатись своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Таким правом ОСОБА_4 не скористалась, на протязі тривалого часу виконувала умови договору, в тому числі і за підвищеною в односторонньому порядку відсотковою ставкою.

Апеляційним судом вірно зазначено, що ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, порушення Закону України "Про захист прав споживача" (1023-12) при підвищенні в односторонньому порядку відсоткової ставки, які б були правовою підставою для розірвання договору кредиту.

Доводи зустрічної позовної заяви про те, що банком в порушення пункту 6.2 кредитного договору на протязі семи днів її не було повідомлено рекомендованим листом про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки, правомірно відхилено апеляційним судом оскільки це не є підставою для розірвання кредитного договору, а може бути підставою для визнання неправомірними дій банку в цій частині, та нарахування відсоткової ставки за розміром 13,5% річних. Тому враховуючи, що така вимога ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій банку щодо збільшення розміру процентної ставки в зв'язку з порушенням процедури підвищення відсоткової ставки, визначеної п. 6.2 договору, у зустрічній позовній заяві не ставилась, суд апеляційної інстанціїдійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 відповідно до характеру зазначеного нею порушення її прав, зробила невідповідність обраного нею способу захисту характеру порушеного права. Позиція апеляційного суду в цій частині підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в ухвалі від 2 березня 2011 року у справі № 6-58704св10.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що кредитний договір від 18 березня 2008 року, укладений між сторонами у справі є чинним, розрахунок заборгованості за даним кредитом, в тому числі і за підвищеною відсотковою ставкою, ОСОБА_4 не спростовано, тому у відповідності до статті ст. 629 та 1049 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором грошових коштів.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.