395/102/16-ц Про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - 07.12.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Новомиргородське відділення поліції ГУНП в Кіровоградській області, Новомиргородський відділ Знам'янської місцевої прокуратури, про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, треті особи: Новомиргородське відділення поліції Маловисківського відділу поліції ГУНП в кіровоградській області, Новомиргородський відділ Знам'янської місцевої прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що органом досудового розслідування Національної поліції України Новомиргородського відділу поліції в Кіровоградській області відносно них та інших осіб незаконно та безпідставно були порушені 11 кримінальних справ. Кримінальні справи були об'єднані в одне провадження. 23 вересня 2011 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області кримінальна справа була повернута прокурору Новомиргородського району, на додаткове розслідування. 14 березня 2012 року постановою слідчого СВ Новомиргородського РВ УМВС кримінальна справа відносно них була закрита у зв'язку із недоведеністю у вчиненні злочинів. 27 серпня 2012 року постановою прокурора Новомиргородського району постанова слідчого Новомиргородського РВ УМВС України в області від 14 березня 2012 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. ст. 189, 27 ч. 5, 185 ч. 2 КК України, ОСОБА_5 за ст.ст. 198, 27 ч. 5, 185 ч. 2 КК України, ОСОБА_4 за ст.ст. 27 ч. 2, 185 ч. 2 КК України скасовано, кримінальну справу направлено начальнику Новомиргородського РВ УМВС України в області для організації досудового слідства. 15 листопада 2012 року прокурор Новомиргородського району затвердив обвинувальний висновок відносно позивачів і кримінальна справа була передана до Новомиргородського районного суду. Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 6 березня 2013 року кримінальна справа повернута прокурору Новомиргородського району для проведення додаткового розслідування. Постановою в.о. начальника СВ Новомиргородського ВП від 29 грудня 2015 року кримінальне провадження відносно них закрите за відсутністю складу злочину. Позивачі зазначали, що орган досудового розслідування протягом 5 років і 6 місяців не здійснював досудове розслідування, а прокурор не здійснював контроль за дотриманням законності органами дізнання та досудового слідства і внаслідок цього їм спричинено моральну шкоду, яку вони оцінюють в 71 342 грн кожному.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 15 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові з інших підстав.

У касаційній скарзі, поданій представником, заявники просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із того, що відповідачі шляхом самообмови перешкоджали з'ясуванню істини у кримінальній справи про крадіжку, а тому вони не мають права на відшкодування шкоди на підставі ч. 4 ст. 1176 ЦК України.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові з інших підстав, виходив із того, що позивачі не довели факту, що порушенням проти них кримінальних справ, їм було заподіяно моральну шкоду.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області було порушено 11 кримінальних справ:

Кримінальна справа № 16-6448 була порушена 8 жовтня 2010 року за фактом викрадення цукру з конвеєра в приміщенні продуктового цеху головного корпусу ЗАТ "Новомиргородський цукор" протягом періоду з 17 по 30 вересня 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 відносно ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за ст. 185 ч. 2 КК України була порушена 21 жовтня 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 стосовно ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 2 КК України та ОСОБА_4 за ст. 27 ч. 5, ст. 185 ч. 2 КК України була порушена 21 жовтня 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 стосовно ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 2 КК України та ОСОБА_3 за ст. 27 ч. 5 ст. 185 ч. 2 КК України була порушена 21 жовтня 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 стосовно ОСОБА_7 за ст. 185 ч.2 КК України та ОСОБА_3 за ст. 27 ч. 5, ст. 185 ч. 2 КК України була порушена 21 жовтня 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 стосовно ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 2 КК України та ОСОБА_3 за ст. 27 ч. 5, ст. 185 ч. 2 КК України була порушена 21 жовтня 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_9 за ст. 185 ч. 2 КК України була порушена 21 жовтня 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 відносно ОСОБА_3 за ст. 198 ч. 2 КК України була порушена 4 листопада 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 відносно ОСОБА_10 за ст. 185 ч. 2 КК України порушена 4 листопада 2010 року;

кримінальна справа № 16-6448 відносно ОСОБА_11 за ст. 198 ч. 2 КК України порушена 4 листопада 2010 року; кримінальна справа № 16-6448 відносно ОСОБА_12 за ст. 198 ч. 2 КК України була порушена 9 листопада 2010 року.

9 листопада 2010 року вищевказані кримінальні справи були об'єднані в одне провадження з єдиним реєстраційним номером (а.с. 7-27).

Міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місяця проживання була обрана стосовно: ОСОБА_3 - 18 жовтня 2010 року, ОСОБА_4 - 17 жовтня 2010 року, ОСОБА_5 - 16 жовтня 2010 року.

Обвинувачення було пред'явлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 3 грудня 2010 року.

Кримінальна справа була повернута судом для проведення додаткового розслідування і знову прийнята до провадження 7 листопада 2011 року.

Постановою слідчого СВ Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області від 14 березня 2012 року провадження у справі було закрите за відсутністю складу злочину.

27 серпня 2012 року постановою прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області вищевказана постанова слідчого була скасована та 3 вересня 2012 року справа прийнята слідчим до провадження.

Досудове слідство у справі було зупинено 4 вересня 2012 року, поновлено 22 вересня 2012 року, зупинено 5 жовтня 2012 року, поновлено 15 жовтня 2012 року.

Постановою в.о. начальника СВ Новомиргородського ВП Маловисківського ВП ГУНП України в Кіровоградській області від 29 грудня 2015 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120220000233 від 25 березня 2013 року, було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено у ст.ст. 56, 62 Конституції України, ст.ст. 1167, 1176 ЦК України.

Зокрема, згідно із ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч.1, ч. 2 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР з наступними змінами (далі - Закон № 266/94-ВР (266/94-ВР) ) відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 266/94-ВР).

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ст. 4 Закону № 266/94-ВР).

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не врахував зазначені положення закону, як і те, що сам по собі факт закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення є підставою для відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 312- 315, 316 ЦПК України установивши, що відносно позивачів було закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (реабілітуючи обставина), останні перебували під слідством більше 5 років і 6 місяців, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивачів права на відшкодування моральної шкоди у порядку, передбаченому ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".