750/10994/15-ц Про визнання права власності на частину квартири - 07.12.2016 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_6, про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за собою у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її чоловіка ОСОБА_7 право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1, яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що 24 квітня 2008 року відповідачем ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_8 була придбана вищевказана квартира, титульним власником якої на теперішній час є відповідач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла і після її смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями першої черги за законом після її смерті були син ОСОБА_7 та чоловік ОСОБА_5, який відмовився від спадщини, яка складалася в тому числі і з Ѕ частини спірної квартири, на користь ОСОБА_7 Спадщина була прийнята сином ОСОБА_7, але свідоцтво про право на спадщину останньому не видавалося. 11 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 помер, спадкоємцями після його смерті є позивач як дружина померлого, відповідач ОСОБА_5 - його батько та відповідач ОСОБА_6 - його дочка. Вважає, що їй як спадкоємцю повинно належати 1/6 частини спірної квартири, але на теперішній час вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину на вказану частку квартири у зв'язку з відсутністю документа, який підтверджує право спільної власності на квартиру, оскільки її чоловік за життя не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частини квартири та зареєструвати право власності на неї.

Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки таке право оспорюється та не визнається позивачем, посилаючись на те, що він зі своїм сином ОСОБА_7 за життя останнього поділили спадкове майно і син не претендував на спірну квартиру.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 травня 2016 року в задоволенні обох позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні її первісного позову, указаний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець приймає спадщину, при цьому, не допускається прийняття з умовою чи із застереженням, і спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до спадкової справи № 7-2011, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8, 18 липня 2011 року спадщину прийняв її син ОСОБА_7 До складу спадкового майна входили земельна ділянка, квартира АДРЕСА_2 та Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, придбана 24 квітня 2008 року у період шлюбу із ОСОБА_5

24 листопада 2011 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку та квартиру АДРЕСА_2. На Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Також згідно з договором купівлі-продажу спірної квартири від 25 квітня 2008 року покупцем квартири значиться ОСОБА_5, а п. 7 цього договору містить застереження про те, що грошові кошти, які витрачаються покупцем на придбання квартири, є спільною сумісною власністю, про що дружиною покупця - ОСОБА_8 - складено та підписано відповідну згоду на придбання цієї квартири.

У зв'язку з цим апеляційний суд правильно вважав, що ОСОБА_5 не спростував того факту, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю і що частки не є рівними, а тому дійшов правильного висновку, що до складу спадщини ОСОБА_7 крім іншого майна входить також матеріальне право на частину спірної квартири і це право в силу ст. 1219 ЦК України зі смертю ОСОБА_7 не припинилося.

На спростування доводів ОСОБА_5 про те, що після смерті ОСОБА_8 він домовився з сином ОСОБА_7 про те, що спірну квартиру ділити не будуть, власником цієї квартири залишиться він, а другу квартиру в цілому отримає після матері ОСОБА_7, апеляційний суд правильно зазначив, що 25 серпня 2011 року ОСОБА_5 подав заяву про відмову від спадщини після смерті дружини ОСОБА_8 і ця відмова згідно з положеннями ч. 5 ст. 1273 ЦК України є безумовною і беззастережною.

За таких обставин правильним, законним та обґрунтованим є висновок апеляційного суду про задоволення первісного позову ОСОБА_4, яка як дружина ОСОБА_7 має право на отримання у спадщину з урахуванням рівності часток всіх спадкоємців частини спірної квартири.

При цьому апеляційний суд правильно врахував, що ОСОБА_7 не отримав за життя свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частини спірної квартири і ОСОБА_8 не мала за життя правовстановлюючого документа на свою частку у спільній сумісній власності, тому ОСОБА_4 позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частини спірної квартири в позасудовому порядку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 58- 60, 212, 303, 304 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що усупереч вимогам ст. 212 ЦПК України апеляційний суд не в повній мірі дослідив обставини справи є помилковими, спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваного рішення, згідно з яким апеляційний суд достатньо повно встановив обставини справи та надав належну оцінку наявним у справі доказам, таким чином, вказані доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Доводи касаційної скарги про те, що з моменту відкриття спадщини (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) і до дня своєї смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) ОСОБА_7 мав достатньо часу для виконання вимог ст. 1299 ЦК України щодо обов'язку зареєструвати нерухоме майно, яке входило до вкладу спадщини, а також про помилковість висновків апеляційного суду про те, що між ним та сином була досягнута домовленість щодо спірної квартири, не впливають на правильність висновків апеляційного суду, адже 25 серпня 2011 року ОСОБА_5 подав заяву про відмову від спадщини після смерті дружини ОСОБА_8 на користь сина ОСОБА_7, а порушене право ОСОБА_4 підлягає захисту в обраний нею спосіб.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про упередженість та заангажованість апеляційного суду, а також про те, що дії позивача ОСОБА_4, яка працює приватним нотаріусом, є шахрайськими і спрямовані на позбавлення його права на частину спадкового майна, не підтверджені жодним доказом, а згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України воно підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.