Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про визнання припиненим договору оренди землі та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року,

У грудні 2015 року та в лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовами до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" (далі - ПСП "Агрофірма "Світанок") про визнання договору оренди землі припиненим та про повернення земельних ділянок, які ухвалою суду від 17 лютого 2016 року були об'єднані в одне провадження.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що він є власником земельних ділянок площею 2,8159 га та 0,9701 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Позивач вказував, що 11 серпня 2010 року між ним та ПСП "Агрофірма "Світанок" було підписано договір оренди вищевказаних земельних ділянок строком на п'ять років, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Ружинському районі Житомирської області регіональної філії Центру Державного земельного кадастру 07 квітня 2011 року.

Вважаючи, що строк договору оренди вказаних земельних ділянок закінчився і не маючи наміру продовжувати строк договору оренди землі, позивач 26 лютого та 25 вересня 2015 року звертався до ПСП "Агрофірма "Світанок" і просив не проводити на вказаних земельних ділянках комплекс польових робіт та повернути належні йому земельні ділянки, проте отримав відмову з тих підстав, що строк дії договору оренди землі не сплив, оскільки початок перебігу строку дії договору оренди землі починається з часу його реєстрації, тобто з 07 квітня 2011 року, а закінчується - 07 квітня 2016 року.

Посилаючись на те, що він передав земельні ділянки відповідачу у користування саме 11 серпня 2010 року, тобто в день підписання договору оренди землі, а відповідач прийняв їх та користувався з часу підписання договорів, а тому вказані договори оренди припинили свою дію після закінчення 5-річного строку, а саме 11 серпня 2015 року, ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року позов задоволено.

Визнано договір оренди землі (кадастрові номера земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2) від 11 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ПСП "Агрофірма "Світанок", зареєстрований у відділі Держкомзему у Ружинському районі Житомирської області 07 квітня 2011 року за № 182520004000135, таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Зобов'язано ПСП "Агрофірма "Світанок" повернути ОСОБА_3 належну йому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 земельну ділянку площею 2,8359 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язано ПСП "Агрофірма "Світанок" повернути ОСОБА_3 належну йому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 земельну ділянку площею 0,9701 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року апеляційну скаргу ПСП "Агрофірма "Світанок" відхилено, рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПСП "Агрофірма "Світанок", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що 11 серпня 2015 року закінчився 5-річний строк дії договору оренди землі, а питання про його пролонгацію на новий строк у порядку, визначеному договором і законом, не було вирішено, тому наявні правові підстави для припинення договору оренди землі та повернення земельних ділянок позивачу згідно із ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 2,8159 га та 0,9701 га, які мають цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що підтверджується відповідними державними актами на право власності на земельні ділянки від 16 квітня 2010 року (а. с. 16, 17).

11 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ПСП "Агрофірма "Світанок" було укладено договір оренди землі строком на п'ять років. У разі неотримання орендарем за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору письмового повідомлення орендодавця про відсутність наміру продовжити його дію, договір вважається продовженим на той самий строк та на таких самих умовах (п. 5 договору) (а. с. 9, 10).

За приписами п. 39 договору оренди земельної ділянки передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір оренди землі 07 квітня 2011 року було зареєстровано у відділі Держкомзему у Ружинському районі Житомирської області регіональної філії Центру Державного земельного кадастру (а. с. 10).

На підставі акта приймання-передачі від 08 квітня, який не підписаний позивачем, позивач передав орендарю, а відповідач (орендар) прийняв вказані земельні ділянки (а. с. 12).

Відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що договір оренди землі припинив свою дію після закінчення 5-річного строку, а саме 11 серпня 2015 року, та який розпочався з моменту їх укладенні, а не з моменту їх державної реєстрації, оскільки державна реєстрація вказує на чинність договорів (набрання юридичної сили) і не може змінювати момент їх укладення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Разом з тим, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (ч. ч. 2-5 цієї статті).

Так, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщоорендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже переважне право орендаря на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду, втім доказів передачі спірних земельних ділянок в оренду іншим особам матеріали справи не містять.

Судами попередніх інстанцій установлено, що до закінчення терму дії договору оренди, ОСОБА_3 повідомив ПСП "Агрофірма "Світанок" листом від 26 лютого 2015 року про свій намір не продовжувати дію договору оренди землі та просив в подальшому передати позивачу належні земельні ділянки, а 25 вересня 2015 року - направив лист про передачу належних земельних ділянок після збору врожаю 2015 року за актом прийому-передачі земельної ділянки, які були отримані відповідачем 07 березня та 01 жовтня 2015 року (а. с. 18-24), проте відповідач не довів належними та допустимими доказами повідомлення ним орендодавця у встановлений законом строк про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк з надісланням відповідного проекту додаткової угоди.

Зважаючи на вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про припинення договору оренди землі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", та про повернення земельних ділянок позивачу згідно з вимогами ст. 34 Закону України "Про оренду землі" та п. 18 договору оренди, оскільки відсутні підстави для продовження дії договору оренди із застосуванням ст. 33 Закону України "Про оренди землі", на яку посилається ПСП "Агрофірма "Світанок", у зв'язку із дотриманням орендодавцем процедури повідомлення про відсутність наміру продовжити його дію, визначену п. 5 договору, та невиконанням орендарем вимог ст. 33 цього Закону.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.