Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, Бердянський міський відділ управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на зняття її з реєстрації місця проживання, надання дозволу на реєстрацію дитини без згоди другого законного представника, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із указаним вище позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визначити місцепроживання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею, шляхом зняття з реєстрації за адресою: квартира АДРЕСА_1 та зареєструвати дитину у належній їй квартирі АДРЕСА_2, без згоди батька.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що у період з 5 листопада 2005 року по 9 листопада 2010 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають спільну дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Звертала увагу на те, що після розірвання шлюбу донька проживає з нею, у належній їй на праві власності квартирі, проте місце проживання дитини зареєстровано за місце проживанням відповідача, який не дає згоди на зняття дитини з реєстраційного обліку з указаної адреси.

Посилаючись на ч. 1 ст. 161 СК України, ст. ст. 6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні", просила позов задовольнити.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_3

Надано дозвіл на зняття з реєстрації місцепроживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з адреси: квартира АДРЕСА_1 та на здійснення реєстрації її місця проживання за адресою: квартира АДРЕСА_2, без згоди батька ОСОБА_4

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині надання дозволу на зняття з реєстрації місцепроживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з адреси: АДРЕСА_1 та на здійснення реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, без згоди батька ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову про визначення місця проживання малолітньої дитини, надання дозволу на реєстрацію дитини без згоди другого законного представника не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що місцепроживання малолітньої дитини слід визначити з матір'ю, враховуючи пояснення сторін з цього питання, результати бесіди спеціаліста служби у справах дітей виконкому Бердянської міської ради Запорізької області та висновок органу опіки та піклування Бердянської міської ради. Задовольняючи вимоги в частині надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини та здійснення її реєстрації за іншою адресою без згоди батька, суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація місця проживання дитини за фактичним місцем проживання у квартирі матері, ніяким чином не порушує житлові права дитини, дитина буде зареєстрована за місцем проживання одного з батьків, що передбачено ст. ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду в частині надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини та здійснення її реєстрації за іншою адресою без згоди батька, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що ОСОБА_3 з відповідними заявами до відповідних органів про реєстрацію дитини її місця проживання або перебування не зверталась, тому зміна її реєстрації є неможливою.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судами установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 листопада 2005 року до 9 листопада 2010 року, у шлюбі 7 травня 2006 року народилася донька ОСОБА_5.

З вересня 2012 року за домовленістю сторін дочка проживає з матір'ю за її адресою: квартира АДРЕСА_2, місце проживання дитини зареєстроване за місцем проживання та реєстрації батька - у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідач у ході розгляду справи не заперечував того, щоб дочка проживала разом з позивачем, при цьому заперечував зміні її місця реєстрації, посилаючись на те, що у разі задоволення цих вимог, позивач буде чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на зняття з реєстрації та реєстрація її за новою адресою без згоди другого законного представника від 8 вересня 2015 року № 01-5093/46, керуючись ст. ст. 160, 161 СК України, враховуючи думку малолітньої, її прихильність до матері, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_3, але залишити малолітню ОСОБА_5 зареєстрованою в квартирі батька ОСОБА_4 за адресою у квартирі АДРЕСА_1.

Згідно із ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно із п. 3.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів у разі реєстрації місця проживання батьків за однією адресою при знятті з реєстрації одного з батьків разом з дитиною/дітьми до 14 років другий з батьків надає письмову згоду на зняття дитини/дітей з реєстрації місця проживання.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини та здійснення її реєстрації за іншою адресою без згоди батька, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згоди на зняття з місця проживання і реєстрації місця проживання за фактичним постійним місцем проживання дитини відповідач не надає, тому саме з цих підстав позивач й звернувся до суду з відповідним позовом. Реєстрація місця проживання дитини за фактичним місцем проживання у квартирі матері, не порушує житлові права дитини. Крім того, у матеріалах справи міститься лист Бердянського міського відділу управління державної міграційної служби України в Запорізькій області ДМС України від 7 серпня 2015 року № 2317/09-3725 про те, що ОСОБА_3 відмовлено у перереєстрації місця проживання дитини у зв'язку з ненаданням документів, передбачених Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в України, а саме: у зв'язку з ненаданням письмової згоди другого з батьків та довідки територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Таким чином, висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині надання дозволу на зняття з реєстрації місця проживання дитини та здійснення її реєстрації за іншою адресою без згоди батька у зв'язку з тим, що позивач з відповідними заявами до відповідних органів не звертався, є помилковим.

Крім того, статтю 8 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", на яку посилається суд апеляційної інстанції в обґрунтування рішення про відмову у задоволенні позову, виключено на підставі Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (5492-17) "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року скасувати, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 вересня 2015 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.