592/4760/14-ц Про реальний поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності - 07.12.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Сумської області від 31 березня 2016 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про реальний поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності.

На обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, зазначав, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2013 року він є власником 36/100 частин житлового будинку загальною площею 81,3 кв. м., житловою площею 42,0 кв. м., та відповідної частки господарських споруд: сараю "Б", сараю "В", погреба "И", кухні "Г", душу "Д", вбиральні "Е", сараю "З", погрібника "У", погребу "п/г", душу "М", сараю "Н", навісу "Р", вбиральні "Ш", огорожі № 1-4; а також 36/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,1 га, із цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд", кадастровий № НОМЕР_1, розташованих по АДРЕСА_1

Відповідачка ОСОБА_4 є власником іншої 64/100 частин домоволодіння та земельної ділянки.

Між сторонами склався певний порядок фактичного користування кімнатами відносно жилого будинку, а саме: ОСОБА_3 займає тамбур V пл. 2,6 кв. м., житлову кімнату 1-3 пл. 7,9 кв м., житлову кімнату 1-4 пл. 10,8 кв м., кухню 1-5 пл. 14,3 кв. м, що складає 35,6 кв. м. загальної площі та 18,7 кв. м. житлової площі. ОСОБА_4 займає інші приміщення будинку загальною площею 45,7 кв. м. та житловою площею 23,3 кв. м.

Відносно користування господарськими спорудами сторони згоди не дійшли, оскільки ОСОБА_4 одноособово користується господарськими спорудами: кухнею "Г", сараєм "Н", навісом "Р", душем "М", сараєм "З", сараєм "В", вбиральнею "Е", погрібом "И", з яких ОСОБА_3 також належить 36/100 частин, тому останнійвимушений користуватися лише сараєм "Б", вбиральнею "Ш", душем "Д", погрібником "У", чим позбавлений можливості користуватися належним йому майном у повному обсязі.

Користування земельною ділянкою склалося таким чином, що він не має відокремленої земельної ділянки біля своєї частини будинку. А

ОСОБА_4 окрім того, ще має відокремлену земельну ділянку біля своєї частини житлового будинку, ще й користується земельною ділянкою, яка знаходиться біля його частини житла і влаштувала біля його вікон та входу смітник.

Ураховую наведене, ОСОБА_3 просив поділити домоволодіння

АДРЕСА_1 між сторонами, виділивши йому в натурі зі спільної часткової власності: тамбур V, пл. 2,6 кв. м., житлову кімнату 1-3 пл. 7,9 кв. м., житлову кімнату 1-4 пл. 10,8 кв. м., кухню 1-5

пл. 14,3 кв. м., а всього загалом 33 кв.м.; з надвірних будівель: тамбур а7 - 1-У, пл. 2,6 кв. м., сарай "Б", сарай "В", душ "Д", вбиральню "Е", сарай "3", погрібник "У", погріб "п/г", вбиральню "Ш", хвіртку № 3, 1/2 огорожі № 4, що відповідає 49/100 частинам, припинивши право спільної часткової власності з ОСОБА_4 Решту приміщень залишити ОСОБА_4, стягнувши з нього на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 3 864 грн за виділене йому майно у більшій частці. Поділити земельну ділянку площею 0,1 га. по АДРЕСА_1, (кадастровий

№ НОМЕР_1), виділивши: йому земельну ділянку індивідуальної власності загальною площею 360,0 кв.м зі сторони ділянки

АДРЕСА_1 що відповідає 36/100 частинам; відповідачці земельну ділянку індивідуальної власності загальною площею 640,0 кв. м. зі сторони ділянки АДРЕСА_2 що відповідає 64/100 частинам, припинивши право спільної часткової власності із ОСОБА_4 Встановити постійний та безоплатний сервітут земельної ділянки, загальною площею 9,0 кв. м. для здійснення обслуговування належної йому частини будівлі прибудови літ. "а6" та частини будівлі житлового будинку літ. "А", надавши право проходу по двору (у разі виникнення такої необхідності для проведення ремонту), який виділяється у користування ОСОБА_4

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого

2016 року позовні вимоги задоволено. Припинено право спільної часткової власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та реально його поділено по варіанту № 1 згідно висновку судово-технічної експертизи від 18 жовтня 2014 року № 43/14 та проведено з урахуванням фактичного порядку користування нерухомістю (Додаток № 1), виділено на праві власності як окремі об'єкти нерухомого майна ОСОБА_3 в житловому будинку літ. "А": житлову кімнату 1-3 площею 7,9 кв. м., житлову кімнату

1-4 площею 10,8 кв. м., кухню 1-5 площею 14,3 кв. м., а всього загалом

33 кв. м.; з надвірних будівель: тамбур а7 1-V площею 2,6 кв. м., сарай

літ. "Б", сарай літ. "В", душ літ. "Д", вбиральня літ. "Е", сарай літ "З", погрібник літ. "У", погріб літ. "п/г", вбиральня літ. "Ш", хвіртка № 3,

Ѕ частку огорожі № 4, що відповідає 49/100 частинам нерухомого майна та становить загальну суму його вартості 39 134 грн, що є більше на 3 864 грн. ніж необхідно на ідеальну частку. Виділено на праві власності як окремі об'єкти нерухомого майна ОСОБА_4 в житловому будинку літ. "А": житлову кімнату 2-3 площею 14,3 кв. м., житлову кімнату 2-4 площею

9,0 кв. м., коридор 2-1 площею 5,0 кв. м., веранду 2-2 площею

7,7 кв. м.,кухню 2-6 площею 7,9 кв. м.; з господарських будівель: тамбур а5 1-1Vплощею 1,8 кв. м., погріб літ. "И", хвіртку № 1, огорожу № 2, що відповідає 51/100 частинам нерухомого майна та становить загальну суму його вартості 40 309 грн.

Кошти в розмірі 3 864 грн, внесені позивачем ОСОБА_3

24 листопада 2014 року по квитанції на депозитний рахунок Ковпаківського районного суду м. Суми як грошову компенсацію, необхідну для сплати за виділ нерухомого майна у більшій частці, обернуто до сплати ОСОБА_4

Для здійснення поділу житлового будинку сторін зобов'язано виконати наступні переобладнання: виконати окремі лази на горище, а розділ горищного приміщення виконати по лінії розподілу будинку; здійснити ОСОБА_4 обладнання вбиральні.

Припинено право спільної часткової власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1 га., кадастровий

НОМЕР_2 та проведено її реальний поділ по варіанту № 1 (Додаток № 2) висновку судово-технічної експертизи від 18 жовтня

2014 року № 43/14, виділено у власність як окремі об'єкти нерухомого майна ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 360 кв. м. зі сторони ділянки АДРЕСА_1 що відповідає 36/100 частинам (на плані зафарбовано жовтим кольором); ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 640 кв. м. зі сторони ділянки АДРЕСА_2 що відповідає 64/100 частинам (на плані зафарбовано зеленим кольором).

Встановлено постійний безоплатний земельний сервітут

ОСОБА_3 при виникненні необхідності здійснення обслуговування виділеного йому у власність нерухомого майна - частини будівлі літ. "а6" та частини будівлі житлового будинку літ. "А", надати йому право проходу на ділянці площею 9,0 кв. м. частини двору, виділеному ОСОБА_4 (на плані додатку № 2 заштрихованого чорним кольором).

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 понесені ним по справі судові витрати в розмірі 6 804 грн. 93 коп., що становить: 2 554 грн

93 коп. - судового збору, 4 250 грн. - оплата коштів за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 31 березня 2016 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 844 грн 71 коп. на повернення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та його представник

ОСОБА_5 просять скасувати рішення апеляційного суду Сумської області від 31 березня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 20 червня 2013 року, посвідученого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу за реєстраційним № 425, є власником 36/100 частин житлового будинку загальною площею 81,3 кв. м., житловою площею 42,0 кв. м., а також відповідної частки господарських споруд - сараю "Б", сараю "В", погреба "И", кухні "Г", душу "Д", вбиральні "Е", сараю "З", погрібника "У", погрібу "п/г", душу "М", сараю "Н", навісу "Р", вбиральні "Ш", огорожі № 1-4 ; також 36/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,1 га. із цільовим призначенням "для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд", кадастровий № НОМЕР_1, розташованих по

Відповідачка ОСОБА_4 є власником іншої 64/100 частин домоволодіння та земельної ділянки.

Між сторонами у справі відносно жилого будинку склався певний фактичний порядок користування кімнатами, а саме: позивач займає тамбур V пл. 2,6 кв. м., житлову кімнату 1-3 пл. 7,9 кв. м., житлову кімнату 1-4

пл. 10,8 кв. м., кухню 1-5 пл. 14,3 кв. м., що складає 35,6 кв. м. загальної площі та 18,7 кв.м. житлової площі. ОСОБА_4 займає інші приміщення будинку загальною площею 45,7 кв. м., та житловою 23,3 кв. м.

Встановлено, що сторони займають жилі приміщення, які складають окремі ізольовані квартири, обладнані окремими входами та комунікаціями.

Між співвласниками нерухомого майна виник спір щодо користування земельною ділянкою, та розташованими на ній господарськими спорудами, що стало підставою для звернення позивача до суду про реальний поділ нерухомого майна.

Для визначення можливих варіантів реального розподілу нерухомого майна у справі призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза № 43/14 від 18 жовтня 2014 року, висновком якої запропоновано один варіант поділу житлового будинку і господарських споруд, виходячи з фактичного порядку користування та який склався між сторонами, та два варіанти поділу земельної ділянки.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив із проведеної по справі 18 жовтня 2014 року експертизи та вважав за можливе здійснити реальний поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності згідно висновку експерта.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із недоведеності заявлених позовних вимог та того, що висновок судової будівельно-технічної експертизи не в повній мірі відповідає вимогам Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна (затвердженої наказом Міністерства з питання житлово-комунального господарства України № 55 від 18 червня 2007 року (z0774-07) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041 (z0774-07) .

Проте повністю погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_3 - ОСОБА_5було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі для встановлення можливості проведення реального поділу будинку.

Проте, в задоволенні клопотанні було відмовлено.

За змістом положень ст. ст. 143, 144 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі і експертиза призначається ухвалою суду.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) (далі - Постанова) звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" (v0005700-09) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

Висновок експертизи може бути доказом у справі, а саме - висновком експертизи, лише у тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду за правилами ЦПК України (1618-15) відповідними судово-експертними установами.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього. У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначати експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України).

Судове рішення ґрунтується на припущеннях, що є забороненим в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Таким чином, судом апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, за таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 31 березня 2016 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.