Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 23 серпня 2012 і до його повноліття. На підставі вказаного рішення 17 травня 2013 року видано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 9 листопада 2012 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання повнолітніх доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які продовжують навчання, у розмірі 1 200 грн щомісяця, починаючи з 13 липня 2012 і до досягнення ними 23 років. Починаючи з липня 2012 року по 30 червня 2015 року по виконавчому листу № 2-7031/12 та з 23 серпня 2012 року по 30 вересня 2015 року по виконавчому листу № 2-7692/12 відповідач не сплачував аліменти. Заборгованість по аліментам за ці періоди становить 53 283 грн, 44 коп., яка виникла саме з вини відповідача на утримання неповнолітнього сина та двох повнолітніх доньок. Пеня за прострочення сплати аліментів на 30 вересня 2015 року становить 353 932 грн 43 коп. Проте ОСОБА_4 і надалі ухиляється від сплати аліментів та виконання рішень суду, у зв'язку із чим просила стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 353 932 грн. 43 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 353 932 грн 43 коп. неустойки. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір пені з 353 932 грн 43 коп. до 17 532 грн. Вирішено питання про судовий збір. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти за судовими рішеннями, виникла заборгованість в розмірі 53 283 грн 44 коп., а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі, передбаченому ст. 196 СК України.

Апеляційний суд, змінюючи розмір суми стягнутої пені з відповідача на користь позивача застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16 грудня 2015 року № 6-2696цс15, та прийшов до правильного висновку, що пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Такі висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи з огляду на наступне.

Судом установлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 17 травня 2015 року, ОСОБА_4 має сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 грн щомісячно, починаючи з 23 серпня 2012 року і до його повноліття (а.с. 8).

На підставі виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 10 квітня 2013 року ОСОБА_4 має сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітніх доньок: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які продовжують навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн щомісяця, починаючи з 13 липня 2012 року і до досягнення доньками 23 років (а.с. 9).

Судом також установлено, що ОСОБА_4 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З урахуванням правової природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку, та у зв'язку з тим, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір стягуваної неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), урахувавши правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-94цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-2022цс15, від 16 березня 2016 року № 6-2589цс15, правильно обрахував розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача за прострочення сплати аліментів у визначений судом період, виходячи з вимог ст. 196 СК України.

Відповідно до ст. 201 СК до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статтей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Загальне поняття аліменти (утримання) розповсюджується як на правовідносини, пов'язані з присудженням їх на неповнолітніх дітей, так і на повнолітніх дітей, що продовжують навчання, та норми СК України (2947-14) не розмежовують ці види аліментів щодо відповідальності по їх несплаті та не містять чіткої заборони нарахування неустойки за прострочення сплати аліментів на дитину, що продовжує навчання. А тому з врахуванням зазначеного та правил ст. 201 СК, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо права позивача на стягнення пені по заборгованості за аліментами, стягнутими на повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 7 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.