Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., ХоптиС.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договорами позики за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договорами позики.

Рішенням Колимського районного суду Одеської області від 1 червня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 40 тис. грн за договором позики від 6 жовтня 2015 року та 37 710 грн за договором позики від 18 жовтня 2015 року, а всього 77 710 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Колимського районного суду Одеської області від 1 червня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не виконав вимог ухвали суду від 24 червня 2016 року про усунення недоліків апеляційної скарги, що є підставою для повернення її заявнику.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно із ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення заявника про необхідність усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, 29 червня 2016 року та 14 липня 2016 року копія ухвали апеляційного суду від 24 червня 2016 року направлялася заявнику за адресою його реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 Конверти було повернуто до апеляційного суду із відміткою поштового відділення "не проживає" та " за закінченням терміну зберігання" (а.с. 70-71, 76-77).

Разом із тим, матеріали справи містять дані про адресу проживання ОСОБА_4, а саме: АДРЕСА_1, однак судом апеляційної інстанції не направлялась копія ухвали за вказаною адресою.

Таким чином, не можна вважати, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про недоліки апеляційної скарги чим порушено вимоги ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.