Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Євтушенко О.І.,

Кадєтової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - ГриняКостянтина Андрійовича - на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що 29 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Кредитка "Універсальна" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2015 року виникла заборгованість у сумі 9 601 грн 12 коп.

Посилаючись на вищевикладене, банк просив суд стягнути з відповідача зазначену вище заборгованість.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року, в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно з наданої суду анкети-заяви від 29 жовтня 2010 року ОСОБА_2 виявив бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт по платіжній карті "Кредитка "Універсальна" у розмірі 2 000 грн та погодив, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ "ПриватБанк". Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ "ПриватБанк".

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що 29 жовтня 2010 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку "Кредитка "Універсальна" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В обґрунтування позову, до суду позивачем надано власний розрахунок заборгованості (а.с.3-4), анкета-заява (а. с. 5), довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" (а.с. 6), витяг з Умов і правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 (а.с. 7-30) без підпису ОСОБА_2, ксерокопію паспорта ОСОБА_2 (а.с. 31).

Судами встановлено, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів, кредитної картки, в матеріалах справи відсутня навіть її копія.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що позивачем не надано та матеріали справи не містять жодних доказів надання банком та отримання відповідачем кредитних коштів, правильно виходили з того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Гриня Костянтина Андрійовича - відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.